Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2006 №03 Сторінка 2

(Інформаційне агентство "Перця")
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2006 / № 03 / Сторінка № 2
Журнал Перець 2006 №03 Сторінка 2 - Інформаційне агентство "Перця". Кажуть: літа пливуть, як вода, збігає вік, як ріка по камінню. Закороткий він для щастя, та довгий для терпіння. Отак прожила і Катерина Карпі вна Груша з надією, що якось воно пере-терпиться, а там краще буде. Уже і Тиміш, чоловік, хоч довгенько топтав ряст, пішов, як кажуть, за межу. І діти вивчилися, розлетілися птахами по світах. А Катерина Карпівна вийде вранці з хати, стане на порозі, гляне на сонечко й усміхнеться. Погодує курей. їх у неї п’ятеро: Ганусся, Маруся, Біла, Сіра і Крашанка. Та ще півень Щобтиздох! Вредний дуже. Погомонить із ними. Вони ж лише: ко-ко-ко! ко-ко-ко! А хочеться Катерині Карпівні теплого слова. Бо ж сумно вдома самій. А десь так у грудні неждано-негадано одержала баба Груша листа. Дуже здивувалася. Бо діти вже років із п’ять не пишуть. Коли ще корову тримала, а в селі клуб не розвалився, то вони на літо хоч онуків привозили. А тепер... Ніколи їм... Вертіла вона того листа в руках, вертіла... «І хто це згадав стару бабу? Може, все-таки синок Юрась?.. А, може, донечка, сонечко Оленка? А, може, пенсію прибавили?» Розкрила вона листа, а там друкованими буквами на листівці з квітами: «Дорога Катерино Карпівно! Вітаю вас із 80-літтям! Бажаю щастя, здоров’я...» Олексій КОХАН Михайло ПРУДНИК. І підпис: «Сергій Небилиця». Аж тьохнуло у Катерини Карпівни серце; «Невже це той Сергій, котрий вперше поцілував її під кущем калини? Таякщо мій Тиміш побачить листа вб’є!» Зона миттю сховала листівку під скатертину. А коли прийшла до тями, то згадала, що Тимоша давно вже немає на цьому світі. Але її губи палахкотіли, наче після того першого поцілунку. Цілісіньку ніч не спала Катерина Карпівна. Згадувала і той кущ калини, і ту ніч на Івана Купала, і своє перше кохання, якому Тиміш ребра мало не поламав. Таке не забувається. А на ранок подибуляла вона до сусідки через дорогу Ніни Семенів-ни. Та здивувалася, бо ще від Покрови не бачила вона бабу Грушу. А Катерина Карпівна гордо всіла-ся на стілець, випрямила спину і запитала: Пам’ятаєш Сергія Небилицю? З ним ми до першого класу ходили... Отого рябого, капловухого? Гарний був хлопець... пропустила мимо вух «капловухого» баба Груша. Оце листівку прислав. З вісімдесятиліттям привітав... Не забув... Ну й що? здивувалася Ніна Семенівна. Ти, Нінко, через дорогу живеш, та й то не привітала... А він... стільки років минуло, пам’ятає... мрійливо глянула в стелю Катерина Карпівна. Тьху на тебе, Карпівно!.. Це ж не той Сергій. А його однофамілець. Він, до речі, учора і…
 Інформаційне агентство "Перця"

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"