Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2009 №02 Сторінка 3

(Гуморески)
Журнал Перець 2009 №02 Сторінка 3 - Гуморески. До 170-ліття від дня народження Павла Платоновича Чубинського усі знають як автора вірша «Ще не вмерла України і слава, і воля...» Та він був не лише поетом, а й визначним етнографом і фольклористом. Вивчав побут, звичаї, вірування, обряди, словесну творчість... Його дослідження стали енциклопедичними посібниками з народної духовної культури. П. Чубинський один із засновників київської «Старої громади», що об’єднувала національно-свідому українську інтелігенцію. Працював у недільних школах. Царський режим заслав його на сім років до Архангельської губернії. Згодом він очолює етнографічні експедиції в Україні, Білорусі, Молдові. Пропонуємо читачам прислів’я, записані Павлом Платоновичем у ХІХ та на початку XX століття в різних куточках України. С4.4ІМН Був кінь доб'рьїй, та з'їздИВся. Не ходять асла За ВодамИ, а В ЛЬЇ За ясламИ- ВЬЇНІ Не Д Поросят, к лИ її смалять С'ИдИТь пес на СІНІ' сам Не їсть і другому Н« дає- Кінь н-а чотирьом Н і'ак та спотикаються-Соб’ака від *ліб*а Н« ВТече. Всяка пташка своє ГНІЗД0 Знає. Не розпитавши доб’ре б*роду, не лізь ПроЖо оМ у Воду. ПереМеЛеТЬСЯ мука б*уде. Всьому є кінець, ТІЛЬКИ роб’оТІ Нема КІНЦЯ. Кашу маслом Не Зіпсуєш. Пес б’реШе, а Вітер Несе. Приймемо до нашого корита цих двох підсвинків. Сподіваюся, що з них виростуть справжні свині. Як завжди, Карапуті не везло: потенційна здобич втікала з-під самісінького носа, своєчасно реагуючи на його агресивні наміри. «Хіба зараз зайці, спливли в думці слова батька-мисливця, котрий давно вже полишив безперспективну полювальну справу. От колись були з добряче теля. Із заплющеними очима вцілиш». Василь перебрав патрони й, віднайшовши серед них лише один заряджений, кволо посміхнувся. «Звісно, подумав, у зайця, з теля завбільшки, і я не промазав би. Спробуй-но, старий, вцілити в сучасного: самі лиш вуха, та й ті на місці не стоять». Він ступив ще кілька кроків по ріллі й сахнувся від несподіванки: майже з-під ніг вискочив справж-ній-таки зайцюра. «Кілограмів із п’ять, прикинув подумки на кайзері Карапутя, тремтячим пальцем зводячи курок. Такої здобичі вистачить, щоб і сусідів почастувати». Заєць виявився непосидючим: він нізащо не хотів хоча б…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"