Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2010 №10 Сторінка 13

Журнал Перець 2010 №10 Сторінка 13. торговельної Є такі, що скаржаться то на се, то на те нашому житті, а Шеф фірми скаржиться к -ЛЄ Теперішні продавці нічого продати не можуть! А свого часу я мав службовця який зумів продати доіль ний апарат фермеров , в якого була тільки од-на корова, а після того взяв у нього ту корову *як заставу за оплату того апарата. я ні. Хтось не має вночі спо- кою через сусідство корчми співи і крики несуться звідти; а ще із вулиці: хтось кричить: «Поможіть!», хтось «Рятуйте! Ріжуть!» А ще постріли, іноді вибухи і тривожне завивання автосирени. Я ніколи нічого такого не чую. Сплю по десять годин уночі, і вранці як огірочок. До того як став безробітним, спав по вісім годин, тепер по десять. І ще дві після обіду. Решту дванадцять годин доби розглядаю рибок у акваріумі або гладжу спинку моєї кішки; вона, моя кішка, дуже сумирне створіння тільки писок розтуляє, ніби хоче щось мені сказати, і я вдячний їй за те, що нічого не каже, щадить мене, не займає своїми котячими проблемами, як і я не займаю її своїми. Знайомі, звертаючись до мене, кричать. І дружина кричить: «Як можна бути такою байду- («ІПГРШ ЧЬ») Івайло НІНОВ Івайло НІКОДІМОВ Свахо, молодята дуже прив’язані одне до одного! жою худобиною?» Але я їх узагалі не слухаю. Бо нема смислу. І коли мене питають, завжди ідказую, що не маю. Знаю, чого хочуть од мене: грошей, ідей чи чогось іншого такого, що можна попросити... Вони, оті, що пита Божидар ТОМОВ МАЮ Ж.ОДЧОІ МОРОКИ ють, настирні: «Чого не маєш?» «Не маю, кажу, грошей на слуховий апаратик. Зовсім глухий через один щасливий збіг обставин». Я, на жаль, глухий не од природи, то уже потім стало, коли мене в одній кондитерській крамниці ударили по голові пляшкою, повною. Давно то було. Якби я був глухий од природи, то був би німий. Але я не німий, тому…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"