Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2010 №01 Сторінка 6

(Гуморески)
Журнал Перець 2010 №01 Сторінка 6 - Гуморески. «АИНЯ» І-ГЄ СТУПЕНЯ ГУМОРЕСКА Нема нічого гіршого, коли болять зуби. Та ще як мучать якогось сільського чоловіка, то півбіди. Він самогоном прополоще зуб, пустить дим ротом і ще з більшим запалом візьметься до коси чи сокири. Або, як болить у багатого. Той має гроші, піде до стоматолога, а лікар дасть такий заштрик, що хоч сокирою вирубуй усі зуби. Інша річ інтелігент. У цього як заболить зуб, то вже нема йому порятунку ні від кого. По-перше, інтелігент не п є, бо нема за що, та й поболює печінка. По-друге, не курить, бо курять його діти з жінкою. По-третє, не має грошей, бо вчора купив книжку за останні 40 гривень. Тому й мучиться бідолаха. Проте Михайло Смичок належав до тих інтелігентів, які попри всі негаразди пильнували своє здоров’я, і коли у нього заболів зуб під коронкою, він зняв зі стіни свою найдорожчу картину, загорнув її у газету і побіг до стоматолога. Полотно називалося «Грушка», хоч було подібне до яблука, а на виставці «Рекреації артлайну» демонструвалося під назвою «Диня» і отримало диплом 1-го ступеня. До диплома Смичок одержав 100 гривень, 50 з яких одразу ж мусив пропити з членами журі, а за решту 50 купив Анатолій ВАСИЛЕНКО Нічого собі теледебати! Бабусю, до нас дідько лисий іде! два пензлики. У фінансовому відношенні Смичкова «Диня» тягла десь на 120 150 гривень. Отже, несучи її, він вважав, що за таку ціну можна не одного зуба вилікувати. Увійшовши до стоматологічного кабінету, що на- лежав докторові Чопикові, відомий (як йому здавалося) художник, опинився одразу ж у кріслі. Зубний лікар попросив розтулити рота. Знайшов хворе місце і увімкнув бормашину. Буде дуже боліти ати заштрик? запитав. Еге ж, дайте. Але я... хотів було пояснити Смичок, що не має грошей і буде розплачуватися картиною, та доктор Чопик уже набрав якоїсь рідини у шприц і проколов художникові ясна. Піврота з язиком задубіли. Страх пропав. Бормашина пішла в рух. Свер-ло гасало по Смичковому зубові, чистило його, а лікар чимраз глибше добирався до кореня, кришив емаль, виривав нерви, аж порох курився. Смичку нічого не боліло і він тішився, що до демократії в Україні додалася ще й безболісна стоматологія. І ось лікар наказує вставати. Пане докторе, почав своїм опухлим ротом художник Смичок. Річ у тім, що я не маю тут грошей... ... але подарую вам свою картину... Яку картину?! обурився доктор Чопик, згадуючи, що сьогодні один поет розплатився двома книжками, музикант грав йому півгодини на скрипці, а співак місцевого хору виконав «Многая літа» на три мелодії і запросив на концерт. Крім цих творчих пацієнтів, був ще майор міліції, який радив у разі чогось вдаватися негайно до нього; далека родичка з села, що залишила йому 5 яєць і 10 яблук, бо більше нічого не мала. А тепер картина! Поки доктор Чопик про все це думав, Смичок розгорнув перед його очима свою «Диню». Що це за лампочка?! здивувався Чопик. Це не лампочка, помахав пальцем перед Чо-пиковим носом…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"