Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2011 №08 Сторінка 10

(Словничок жартівничок)
Журнал Перець 2011 №08 Сторінка 10 - Словничок жартівничок. Стромляти носа в з’ясування стосунків між чоловіками не входило в мої плани, і я зайшла в кімнату... Аж ось стихло; нарешті наш розтривожений вулик зможе заспокоїтися і відпочити... Раптом знову звук мотора, за ним зойк: «Ти диви! Оп’ять! Неси пляшку!» Відважний снайпер уже відчув смак перемоги, і в його голосі чулися навіть певні нотки азарту. На своє щастя, войовничий сусід вчасно помітив, що то під’їжджає міліцейська машина, і цього разу техніка не постраждала. Доблесна міліція, на наше спільне щастя, спіймала-таки очманілого «Запорожця». Його водієм виявився із нашого ж таки будинку молодик, який придбав, «прилив» і, мабуть, від щастя забувши про невстановлений глушник, вирішив випробувати, на що здатне його авто... Всі ми знаємо, як швидко збігає відпустка. Ось і перший робочий день... Як не дивно, але з ентузіазмом забігаю в маршрутку; передаю гроші за проїзд і... відразу ж б’юся головою об поручень. (Це ми так жваво рушили з місця). Не встигла я обмацати місце майбутньої гулі, як мене швиргонуло в напрямі лобового скла. (Водій усе ж таки відреагував на червоне світло світлофора). Потираю забитий лікоть; зиркаю на водія... і кого я бачу?.. Щасливого власника отого самого «Запорожця»! Вітаюся і про всяк випадок мертвою хваткою чіпляюся за вже апробований на міцність поручень та із завмиранням серця прислухаюся: на скількох колесах ми їдемо? Почуваюся щасливою, виходячи на першій же зупинці. Чекаю на наступну маршрутку. Потрапляю до салону не з першого разу та й не першої машини; на роботу запізнююсь на п’ять хвилин, але радість потопаючого, що втік од цунамі, зігріває мене цілий день... Насправді людині так мало треба для щастя... Людмила ВДОВЕНКО. м. Черкаси. Ностальгія заїла старого…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"