Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2011 №06 Сторінка 13

(Іноземний гумор)
Журнал Перець 2011 №06 Сторінка 13 - Іноземний гумор. ВДЯЧНІСТЬ Одна жінка ділиться з другою: Я дуже вдячна Джоні за те, що він допоміг мені забути Стіва. А хто такий Стів? Це той, що допоміг мені забути Майкла. Ю ИХІДЬ Опинився у такій грошовій скруті, що допомог- Ч Г: с м І ти могло б тільки одне шлюб із мільйонеркою. Ну то підшукай таку та й одружися! Нічого не вийде. Дружина ніколи на таке не погодиться. 5 НАДІЄЮ Фаберже переходить вулицю, але якась машина збиває його з ніг. Водій виходить і, аби заладнати усе миром, пропонує потерпілому сто франків. Фаберже бере їх і ціка- виться: А узавтра и теж бу- дете проїжджати тут у цей час? сумнів Гартвіг телефонує ветеринарному лікареві: Я оце послав до вас свою ДРУжину із кішкою. Дайте їй якусь таку отруту, щоб не дуже мучилася. Та це не проблема, заспокоює його лікар. Але чи ви впевнені, що кішка сама зможе повернутися додому? Муртаза-ефенді, старий сільський імам1, відійшов у царство небесне. На його похороні селяни трохи по-охали, у декого навіть сльоза на очах блиснула жаль усе-таки! Ідучи зі цвинтаря зітхали вільно, ніби їм важкий тягар із пліч звалився. Ніхто не знав, скільки років, але іще при батьках тих селян, які тепер мали по п’ятдесят-шістдесят літ, Муртаза-ефенді уже був імамом у селі. Коротко кажучи здавна. Тому й кожне його слово було законом: сказав значить, сказав. Навіть високе міське начальство не дуже йому перечило... Головною турботою Муртази-ефенді навіть не турботою, а головною роботою, єдиним його заняттям, метою його життя було: заставити селян молити- БЕКІР ся, творити намаз2. Але чи ж можливе таке? Селянам і без того ніколи було вгору глянути. Щоб якось відмогтися від нього, вдавалися до усіляких хитрощів. Навіть творили намаз у полі, в саду, на винограднику, при водополи-ві одне слово, старатися якось одкараскатися од імама. Важко, але іноді це їм удавалося. Тоді він бурчав: « За молитву з усією общиною Аллах відплатить сторицею». Ну що ти будеш робити із тим Муртазою-ефенді?! Якщо вже правду казати, то було доста причин для перепалок між селянами і Муртазою-ефенді. Він, скажемо так, кружеляв по селі, метляючи полами свого джуппе3, і як тільки йому попадався якийсь селянин, що скрутнув од намазу, прискалював одне око, а друге, повне гніву, націлював на нещасну жертву. Накидався на неї, наче на кота, що розлив молоко: Реджапе, щось я сьогодні не бачив тебе на намазі? Слухай-но, ти зовсім забув Аллаха. Якщо завтра постанеш на тому світі, що скажеш? Як захистишся перед Мюнкіром і Некіром4? Або, насупивши рідкі проскубані брови, кривив подзьобане великими віспинами лице, виставляв уперед свою, схожу на пшеничний колосок, борідку і починав бурчати: Слухай-но, Ідрисе, чому ти не прийшов на третій намаз? Чому не віддаєш боргу Господові? То ж не банківський борг!.. То божий борг, божий... Що ти потім скажеш янголам? Господи, як нам набрид той імам... Усюди пхав свого носа забороняв робити вино, втручався у шлюбні справи, якщо у когось було сорок кіз, то одну просто-таки виривав у нього з рук. Отакий був покійний імам Муртаза-ефенді. Тож зрозуміло, чому селяни зітхнули вільно, коли він помер, і по його кончині довго не поспішали вибирати нового імама. Коли вістка про смерть Муртази-ефенді вийшла за межі вілаєту5, на звільнене місце з’явилося…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"