Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2013 №07 Сторінка 2

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2013 / № 07 / Сторінка № 2
Журнал Перець 2013 №07 Сторінка 2 - Гуморески. Юрій КОСОБУКІН Люди добрі, ви тільки послухайте, до чого ми дожилися! І досі ніяк не можу до тями прийти. Вже й краплі заспокійливі випила аж ні, не допомагає! Оце, може, як висповідаюся перед вами, то хоч трохи від душі СІМ Сі ЇН СІЛкН 9и №2 ЗО СМіМу То есе-лаки ще кабінет міністрів, чи міністри кабінетів? Що ще чаке*. чим більше в чіні, чим більше пір сон щем? Хчо зрозуміє жінку, яка на хвильку замовкла? Рлоріан БОДНАР. м. Чернівці. Геннадій НАЗАРОВ відляже. Ото ж учора, упоравшись по господарству, вирішила я підвечір сходити до куми в гості. Налила у пляшечку наливочки і пішла. Кума вдома сама була кум десь до дітей у місто поїхав, тож зраділа моєму приходу. Накрила, як і годиться в таких випадках, стіл. Випили ми з нею винця. Спочатку моє пили, потім вона свого знайшла. Закуска гарна, всього вдосталь. Посиділи з кумою, погомоніли, поспівали та й розійшлися. Прийшла я додому, відпустила свого Рябка, щоб набігався за ніч, і лягла спати. Тільки почала дрімати, як щось шкребеться у двері. Я мовчу. Воно почало у шибку стукати. Довелося встати. Хто? питаю. Ніч уже. Чого тобі треба? Та це я, чую, Ряб-ко. У мене й очі на лоба полізли. Де ж це таке видано? Мій Рябко почав говорити людською мовою! Впусти, каже Рябко. Поговорити треба. Я обережно визирнула у вікно, подумала, хтось жартує зі мною. Ніде ні- кого не видно, тільки мі сяць світить. Потихеньку відчинила двері. Заходить Рябко. Поважно так сідає на табуретку проти мене і заводить: може, сама здогадаєшся. Газети ж якісь виписуєш, то, мабуть, і читаєш. Але до тебе чомусь не дохо- ить, що життя змінюєть- ся. Колись ти була якась І 1 громадянка, а тепер ти пані! Вільна людина, у демократичній країні ГУМОРЕСКА живеш, можеш навіть у президенти балотуватися. Бачиш, які у тебе права! А я як живу? Буда моя перекосилася. Дверей у моїй буді нема, тож і дощ, і сніг, як вітер повернеться, прямо на мене несе. У тебе перина м’якенька, а у мене жменька соломи. Ти маєш змогу і до магазину побігти, і в район поїхати, і до куми піти погу ляти. А я в цей час на прив’язі сиджу, сторожую. І що ж я за це маю? Двічі на день мисочку якоїсь баланди? Де ж справедливість?! Скажеш, так воно з давніх-давен ве деться. Колись, може, так і було. Але ж тепер життя змінилося! У англійського сенбер- нара, що…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"