Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №05 Сторінка 15

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2017 / № 05 / Сторінка № 15
Журнал Перець 2017 №05 Сторінка 15. № 5 2017 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА СЛОВО ПРО ПОБРАТИМА У Перчанському цеху... Майже тисяча сторінок - за чотири роки... Приємно подивував шанувальників українського художнього слова своєю новою (чотирнадцятою!) книгою «Усмішкою витру сльозу» відомий письменник, лауреат літературної премії імені Остапа Вишні, сміховий префект журналу «Перець» у Рівненській області Юрій Береза. Це чи не стовідсотково свіжа праця нашого земляка обсягом понад 900 сторінок, написаних за останні чотири роки, в яку увійшли ліричні твори, віршовані «Запотиличники» та прозові «Замильовки», байки, притчі, епіграми, літературні пародії, дві сатиричні повісті, афоризми та футбольна поема! До того ж, всі вони пройшли «апробацію на людях» завдяки публікаціям у багатьох періодичних виданнях України та колективних збірниках, як-от газета «Сільські вісті» та книга «Путлер капут», що вийшла друком у видавництві «Журналіст України». А благословило у світ це досить цікаве та змістовне видання рівненське видавництво «Волинські обереги» за сприяння влади краю та окремих спонсорів. Єдине не тішить - куций наклад. Причина зрозуміла: дався взнаки постійний брак коштів. Але це не новина для сьогоднішніх реалій, коли держава в особі обласних управлінь культури і туризму, що фінансує видання, згідно з новою програмою підтримки книговидання повністю викуповує книги для власних потреб, залишаючи таким чином їхніх авторів із нічим. Самі ж видання, посилаючись на високу вартість книг, з авторами розраховуватися не мають можливості. Ось така виходить тема для чергової сатири. Та попри все українська книга проривається до читачів, як ось і цей солідний фоліант творця художнього слова з краю Української Першокниги, першого європейського вищого навчального закладу, батьківщини Уласа Самчука та Бориса Тена. Читаймо, журімося та сміймося заради повноцінного життя. Юрій ІЩЕНКО. Закохався я в гумор уже немолодим. Усе йшло як треба: веселився, аж гай шумів. Писав, рвав, переписував, читав друзям, знову переписував... На машинці не друкував. Бо не мав! І не подобалося мені клацати - заважає виношувати серйозні теми, відволікає від контактів з вищими гумористичними силами. Тому доводилося відразу друкувати в газетах. Воно й простіше - без зайвого клопоту. А потім і людям краще показати надруковане, не доводиться розбирати чужий почерк. Хоча він у мене, скажу без похвальби, досить розбірливий. Якщо людина погляне крізь добрі окуляри... Люди читали, і дехто навіть сміявся. Ну,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"