Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №08 Сторінка 2

Журнал Перець 2017 №08 Сторінка 2. Екскурсійне бюро ПЕРЦЯ СТОЛИЧНА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ Проковтнувши цитрамон, Тітка всунулась в вагон, Влізла в тамбур, на підніжку, Наче оселедець в діжку. Те, що вінець природи, тобто, людина, фізіологічно мало чим відрізняється від інших вищих приматів, відомо всім більш-менш освіченим людям. Мало того, в багатьох ситуаціях ми нагадуємо «братів наших менших» і поведінкою. Колись, досить давненько, я написав матеріал «Коефіцієнт культури - 0,2». В ньому йшлося про культуру буденної поведінки. Мені спало на думку полічити, який відсоток ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА М» 8 2017 ДРУГУ СИГНАЛЬНУ - В МАСИ! тощо треба випускати. Бо не можна «кудись» набиватися без кінця. Навіть у казкову рукавичку не всі бажаючі влізли. Колись у Лубнах я став учасником неймовірного випадку. Приїхав на таксі до автостанції. Був у відрядженні, поспішав на автобус. Не встиг я прочинити двері авто, яку нього попхалася дебела тітка: «Пропустіть! Не бачите - я сідаю!» І почала активно запихати мене назад... Я занімів. Як же мені вислизнути? Врешті в їїго- Покотилась електричка, Розігріта, наче пічка, І додому, до городу, Масу бідного народу Повезла, щоб завтра знову Ті ж продукти від корови, Із городу та із саду Потягти до Київ-граду... Того дня схотіла тітка, Провіант продавши швидко, Від турбот відволіктись І Хрещатиком пройтись. Від вокзалу наша дама До «Хрещатик-стейшн» прямо На метро умить домчала, І «труба» її пропхала На земну поверхню грішну, На Хрещатик, щоб неспішно Там відчуть, який у нації Результат глобалізації. Результат таки відчутний, Бо навколо тільки й чути: Тревел, суші, хаус, стейк, Сервіс, фітнес, кофі-брейк... Подивилася на герів, Жебраків і мільйонерів, На ефенді, на батонів, Санів, містерів і донів, Лабіринти з бутіками, Танці догори ногами (Крутяться на голові), Ресторанчики нові... Роздивляється, дивується, Як народ отут тусується, Аж назустріч - волохате, Здоровенне, головате, і до тітки: «Маус-Мікі я, А ділянка ця - моя, Всі зі мною роблять фото -Діти, іноземці, готи. Буде пам’ять вам навіки, Плата зовсім невелика -Усього лиш сотень двійко, Для Європи - це копійки!» Обняло бурмило тітку, Як налякану сирітку, Вискочив фотограф вмить: «Кі-і-іс! О’кей! Тепер платіть!» Двісті гривень заплатила За те фото із бурмилом... А в дорозі сумувала, Щось собі там рахувала... Олександр СТАХОВСЬКИЙ. М. Київ. відвідувачів зачиняє за собою двері, заходя-чи до кав'ярні. Я сидів неподалік від дверей, надворі була пізня осінь, і ця ідея напевно виникла внаслідок холодного протягу. Більшість відвідувачів не зачиняли за собою двері.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"