Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №06 Сторінка 14

(Повість гібридних літ, Байки)
Журнал Перець 2017 №06 Сторінка 14 - Повість гібридних літ, Байки. № 6 2017 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА ЯКОГО Ж КОЛЬОРУ ВЕСНА? Роман ДАЗОРЕНКО (Байка) Сіренька Гусінь, ненажерна, Якось весняної пори Обмурзалась в три кольори І стала, ніби навіжена: «Мене є три! Мене є три! Я всіх вас... жерла-перетерла!.. Бо я - духовна й гонорова: Несу Весну Трикольорову!» І так на гілці розходилась, Що вже за лапку Горобця Береться гризти... цяця ця: Для чого ж зручно й примостилась... Заледве впорали удвох Із Горобчихою Горобчик Нахабу мурзану, порочну. Під солов’їне «Тіу-тьох!» Оправились другодні тлусто, Оглянулись на той помет: «Сіре-сень-ко, було б їй пусто, Й виходить... задом наперед!..» ...А навкруги буяла зелень І цвіт рожевий рожевів, І пораділа брунька: «Леле!», І Соловей своєї вів!.. Михайло СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ. м. Вінниця. Олег ГУЦОЛ (Літопис колишнього донеччанина, а нині смиренного ченця Києво-Перчанського монастиря) Року 2017-го. ВІД ОСКАРА - ДО ЗАХАРА Кілька років тому оскароносний московський режисер Вла-дімір Мєньшов розповів про одну мудру японську традицію. Вона полягає в тому, що будь-який великий майстер, доживши до поважного віку, виїздить до якоїсь провінційної тьмутара-кані і далі живе під чужим іменем. Це робиться для того, аби можливий старечий маразм чи деградація таланту не затьмарила у пам'яті нащадків велич його творчих здобутків. Прикро, що автор всесвітньо відомих стрічок про московські сльози, любов і голубів не дотримався пропагованої ним традиції, а, доживши до поважного віку, показав себе останнім пахолком кремлівських параноїків. Як роздзвонив по світу інший московський деградант Захар Прілєпін, який тимчасово своє іржаве перо до бандитського автомата, знаме- кіношник... пожертвував «ополченцям» Донбасу, а точніше своїм єдинокровним бандитам на чужій землі, мільйон рублів. Слід зауважити, що оскаженілі пси «руського міра» чомусь не відгукнулися подякою на цей щедрий шматок, кинутий їм з багатого столу оскароносця - видно, дуже швидко пропили його «в пьілу сраженья» під Авдіївкою, де, як відомо, засвідчили героїчний драп-марш на чолі зі своїм пораненим у сідницю курячим маршалом. А от сам Мєньшов дуже розлютився тим, що чокнутий Захар самочинно примножив його мистецьку популярність ще й «славою» спонсора тероризму. Нібито «я не такой, я хороший»... Тобто, після того, як усуціль обкалявся смердючими екскрементами, набирає шляхетної пози Маяковського, який колись, скоса оглядаючи подібне дерьмо, зауважив: «Неважная честь, чтоб из зтаких…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"