Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №10 Сторінка 9

Журнал Перець 2017 №10 Сторінка 9. № 10 2017* ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА вченого не знав, як розмовляли арійці й трипільці, а Юрій Михайлович переконливо довів, що арійці розмовляли так, як нині українці. Пісні співали такі ж самі. Тими ж словами. Тільки тоді співали переважно про місяць на небі, про зіроньки, що сяють, а це вже тепер під впливом пізньої-препізньої Московії -про тьолок, про бабки і мерседеси. - Клянусь, уперше чую про такого письменника. Лєрмонтова знаю, Малишка знаю, Сосюру бачив, Рильського на творчому вечорі на комбінаті преси «Радянська Україна» на власні вуха чув, а Канигіна... - і заперечливо хитаю головою. - Але книжку хочу не тільки прочитати, а й зробити її першою настільною після другої - Красуського Михаїла. - На тобі її. На довгу пам'ять, - подає мені безкоштовно того Канигіна Іван - тепер Олександрович. Чому безкоштовно - досі не знаю. Може, він ціни тій книжці не склав. - Почитай і ще трошки додеформуйся, -додає Олександрович. І я взяв ту книжку, бо Іван запевнив: - Вважай, віднині це перша книжка після другої - Михайла Красуського - про нашу мову. Я схопив його обома руками в обійми і почав безкоштовно дякувати. Так мені хотілося, щоб і ця книжка Канигіна стала й справді для мене настільною. Після того-таки Михайла Красуського, московського вченого, який уже з мене майже зробив націоналіста, коли до моїх рук потрапила його книга, видана в царській Московії, ще до Соцреволюції, як тоді називали Жовтневий переворот. Майже тоді, коли та ж Московія запозичила у нас нашу стару назву, Русь. Історична крадіжка відбулася за скаженого Петра І - указом від 1721 р. на географічних мапах Європи несподівано з'явилася Росія... Я примчав додому, як на трипільських вороних. Свою першу настільну книжку, що на зивалася, як зараз пам'ятаю, «Михайло КРА-СУСЬКИЙ. ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ». І з передмовою: «Займаючись довший час порівнянням арійських мов, я дійшов висновку, що українська мова є старшою не лише за усі слов'янські, не виключаючи і так звану старослов'янську, алей за санскрит, давньогрецьку, латину та інші арійські (індоєвропейські)». Це мене майже доконало. Я уже тоді на 99 і дев'ять десятих мав у своїй душі таку національну гордість, що ледь не став українським, звісно, буржуазним націоналістом. Але тому, що мама в мене була домогосподаркою і виховувала більше десятка таких шибеників, як я, на буржуазного націоналіста я не потягнув. Хоча в досьє КДБ писали «буржуазний» - і квит. Світла пам'ять Мамі, що домогосподаркою записалася. Тепер вона за чесність перед Богом має своє місце в Раю і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"