Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №04 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2018 / № 04 / Сторінка № 4
Журнал Перець 2018 №04 Сторінка 4. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 412018 Не 4 2018 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА Иа написання саги мене спровокував вихід у світ видання «Жлобологія» у Києві. І тепер я просто хочу доповнити цей фоліант, бо і в мене є свої спостереження і - перепрошую за апломб! - думки з цього приводу. З приводу жлобів і жлобства. Жлоб - це органічне, практично нероздільне поєднання (сплав, переплетіння) тупості, жадібності і заздрості. Жлоб - це примітивний матеріаліст. Він абсолютно нездатний з кимось домовлятися і чесно дотримуватися слова. Точніше: він дотримується домовленості, але тільки в тій частині, яка йому вигідна. І в цьому, власне, проявляється його тупість. Бо жлоб просто нездатний уявити переваги добре організованої колективної праці над самотнім тупим борсанням. Він ідейно яловий, як піранья, для якої головне - вчепитися в те, що вона вважає своїм. А своїм вона вважає все плотське, поживне, матеріальне. А ще треба додати: жлоби добре розмножуються. Вони селяться колоніями і, попри відсутність складної духовності, є морально заразливими. В середовищі жлобів важливо залишатися піднесеною, доброю, зорієнтованою на якісь ідеали людиною. Коли тебе постійно дурять, щось тихцем крадуть, відбирають, по-жлобськи перемивають кісточки, мимоволі відповідаєш тим же.Тобто стаєш жлобом. «З ким поведешся...» Цікаве спостереження: жлобами нерідко стають люди, які кинули пити. Учорашній алкоголік через різку зміну в поведінці і харчуванні (випиванні) раптом ожлоблюється. Тут, мабуть, вмикається якийсь загадковий механізм психофізіологічних перетворень. А може, просто діє закон рівноваги: гуляв, пиячив, демонстрував широту душі... Тепер маятник хитнувся в протилежний бік - до жадібності, дріб'язковості, примітивного хитрування. Шукаючи аналогії в природі, можна сказати, що жлоби в певній мірі нагадують дрібні мушлі (черепашки), які пристають до дна корабля і, розмножившись, нашаровуючись одна на одну, по мітно уповільнюють хід судна. Тому дно регулярно чистять. І не тому, що мушлі хочуть знищити, а щоб вони відстали, шукали собі поживне середовище самостійно, не присмоктуючись до судна. Якщо під судном, яке давно не чистили, розуміти країну, державу, то чіткіше уявляється, чому «нема ходу пароходу». Жлоби ніколи не бувають багатими. Зате вони вміють добре заздрити. І один одному, і тим, хто хоч трішки багатший. Ще за радянських часів сільські жлоби крали на дачах усе, що можна було дотягти до своєї садиби. На тій моральній підставі, що: «А чого вони, городські, сюди приїхали? У них і так усе є!» В принципі, жлоб є природним ворогом будь-якої розумно організованої колективної праці, тобто, він антипод нашого дохлого середнього класу і ненашого жирного олігархату. Відносно чесно жлоб може працювати тільки під наглядом. Ідея чесної (тобто доброякісної, надійної, без крадіжок) праці в його голові просто не вміщується. І це прямо вказує на історичне походження жлоба. Це, власне, різновид совка. Його батьківщина - Радянський Союз. У цій великій країні десятиліттями поспіль виполювали в соціумі все, що мало за душею якусь ідею, переконання, думку, особливо - відмінну від панівної, одержавленої. На ідеологічній царині відбувалися процеси, подібні до тих, що тривають у світі тварин: коли винищують один вид, його місце займає інший. Варто вибити кібців (соколиних), як зразу зростає кількість польових мишей. Так на просторих теренах розмножи лися жлоби. Нехитра стратегія виживання: у тупих, бездумних, безідейних, брехливеньких було більше шансів уціліти і розмножитись. Жлоб ніколи не буває винуватим. Винуваті будь-хто і будь-що. Приміром: от розігнали колгоспи - і зразу впало сільськогосподарське виробництво. Винуваті:уряд, президент, світова змова... Хоча, насправді, це міф. Колгоспи ніхто не забороняв. їх просто залишили напризволяще, самих по собі, як хочеш - так і живи. Здавалося, можна було б організуватися навколо успадкованих матеріальних цінностей (основних фондів, техніки тощо) і продовжити працювати. На нових організаційних засадах. Але жлоби все розтягли. По цеглинці, по гвинтику. І тепер лають дикий капіталізм. Звичайно, він дикий. Бо дикі - ми. Я скептично ставлюся до ідеї створення товариств співвласників житлових будинків. Хоча сама по собі ідея доречна, можна навіть сказати - рятівна з огляду на жалюгідний стан нашого житлово-комунального господарства. Але... в будинку обов'язково набереться критична маса жлобів, яка пустить під укіс будь-яке конструктивне починання, що врешті-решт могло б принести користь усьому загалу. Приміром,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"