Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2018 №12 Сторінка 9

(Перчинки)
Журнал Перець 2018 №12 Сторінка 9 - Перчинки. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N2 12 2018 Ф 3 - Здрастуйте! Дорога кумасю, рада вас бачити, отак на дорозі до базару. Ніяк не зберемося, щоб потеревенити про життя-буття нинішнє, нехай воно западеться! Але то таке. Розкажіть, як поживаєте, що там робить кум Степан Адамовим? - закінчила свій спіч огрядна жінка, обнімаючи свою худу, як велосипед, куму Мелашку. - Ой, не питайте, кума. Мій Степан після того, як його скоротили і відправили на пенсію, захворів остаточно і не лікується, - відчайдушно махнула рукою Мелашка. - Що за хвороба в нього така тяжка? - нетерпляче розпитувала дорідна кума Світлана. - Від дурості ліків немає! - категорично заявила Мелашка. - Посудіть самі, після того, як його турнули на пенсію з кондитерського цеху, наверх, як крем із торта, повилазили амбіції Наполеона... Степан знайшов якусь козацьку організацію і купив за п'ятсот гривень собі звання генерала козацтва. Думаю, нехай... Чим би дитя не тішилося. Але коли довелося викласти три тисячі на генеральський мундир і ще півтори - на відзнаки, я ледь не збожеволіла. Кажу, ти, дурню старий, ніколи в армії не служив, а одразу в генерали лізеш! А він своє торочить: «Закрий рота, депресивна провінціалко, моя мета - стати «гетьманом» або ж «генеральним осавулом».... - Бачу, в нього голос командирський прорізався! - весело сказала Світлана. - І просила, і молила я його, щоб не ганьбився на старості років, а він ще мені на зло у «Фейсбуці» зареєструвався і якихось «френ- Б дів»-козаків…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"