Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №01 Сторінка 16

(Фейлетони)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2018 / № 01 / Сторінка № 16
Журнал Перець 2018 №01 Сторінка 16 - Фейлетони. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 1 2018 Орест Іванович то ходив по просторому кабінету і задоволено потирав руку, то зупинявся біля величезного керівного столу і пальцями вистукував по ньому мелодію відомої галицької пісні. Душу лоскотав веселий настрій. Але найчастіше він сідав за той же стіл, брав чистий аркуш паперу і займався розподілом поки що віртуальних 500 тисяч доларів, які ось-ось мали потрапити до його чисто вимитих рук. Наближався Новий рік. У відчинену в кабінеті кватирку із сусідніх будинків доносилися запахи різних смачних страв. На вулиці туди-сюди бігали із ялинками під пахвою чоловіки. У тому ж напрямку, з важкими сумками у двох руках, ледве переставляли ноги жінки. Пан Орест дивився на них у вікно і посміхався про себе. Цих клопотів він уже десятками років не має. Точніше, з тих пір, як очолив на початку 90-х років лісову галузь Львівщини і отримав у користування державний автомобіль, персонально відданого водія і такого ж помічника. На цих персонажів, які змінювалися за іменами і прізви щами у зв’язку із просуванням Ореста по службі, але залишалися відданими хазяїну, він і покладав усі побутові проблеми. Завезти, підвезти, піднести будь-що, будь-кого і будь-куди - це входило у їх обов’язки, які оплачувалися державою. Так було і цього разу. Напередодні нового року в Ореста Івановича усі сімейно-побутові справи були уже вирішені достроково, на найвищому рівні та із мінімальними затратами для сімейного бюджету. Для цього під руками, а точніше, у власних руках, була велика державна кишеня, яка де-юре належала Інституту агроекології і природокористування. А вперше до такої ж державної кишені він засунув руку у ті ж 90-ті роки. Засунув крадькома, по-злодійськи, що й помітили правоохоронці. Та по руках дали не злодієві, який прикривався мандатом депутата облради, а тим, хто спіймав недоторканного казнокрада на гарячому. Були підозри і доказові факти, що з того часу, як пан Орест сів у чиновницьке крісло, то серйозно підхопив вірус корупціонера. Але нічого не робив для лікування цієї хвороби. Навпаки, сприяв тому, щоб вона стала невиліковною, тобто переросла у хронічну. Тим більше, що у трудовій книжці, як кажуть, чорним по білому було записано: 1990 1997 роках - депутат Львівської облради, 1997-1998 - голова облради, 1998-2002 рр. - народний депутат України. Словом, стрімко набирав висоту і ставав недосяжним для львівських детективів і журналістів, які кожен його злочинний політ фіксували, в тому числі й на сторінках преси. Злетівши на київські пагорби, Орест Іванович, маючи вроджений дар флюгера, Володимир СОЛОНЬКО швидко зорієнтувався у потоках політичних вітрів. І підставив свій ніс під той, що дув із Банкової. Спробував…
 Фейлетони

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"