Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2018 №06 Сторінка 18

(Гумор народів світу, Страшне перо не в гусака)
Журнал Перець 2018 №06 Сторінка 18 - Гумор народів світу, Страшне перо не в гусака. Гумор народів Світу ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 6 2018 Фернан РЕЙНО МОЯ ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА Коли мене після закінчення ВЕСЕЛА АНТОЛОГІЯ навчання в університеті призвали на військову службу й направили до казарми, там я зустрів багато цікавих молодих людей. Один із них закінчив торговельний вищий заклад, було також декнтька-інжене-рів з Гренобля, багато спеціалістів з електроніки, атомної фізики і був навіть один мате матик-теоретик. Отже, всі ми зібралися у казармі. Розмови тут відбувалися з різних тем: Ейнштейн, Паскаль, Галактики, час і простір. Які тільки питання ми не обговорювали! Я спокійно сидів біля стіни й читав літературознавчий журнал. Раптом помітив, що до нас біжить якийсь тип літніх років, дуже страшний на вигляд. Він вишикував нас на подвір'ї біля казарми й почав кричати: - Гей, ви! Я ваш старший капрал й мушу навчити всю вашу банду! Будемо вивчати, що таке радар! Я втовкмачу це у ваші порожні голови, бо нашій армії потрібні фахівці! Тому що нова війна, на щастя, буде атомна! Потім, зупиняючись на кожному слові, він почав пояснювати будову радара, про яку мав уявлення, можливо, ще зі шкільних підручників. Усі заходилися від сміху.. - Ст-рр-у-у-нн-ко! Гей, ви! Зараз я навчу вас розуму! Чи ви вважаєте, що уже все знаєте? Він тицьнув пальцем у плече інженера з Гренобля, який стояв перед ним: - Ось ти! Скільки часу потрібно, щоб охолонуло дуло гармати після пострілу?! - Можливо, я помиляюся, але, мені здається... Секунди три! -Ні! Ти! - Вважаю, хвилин п'ятнадцять. - Ні! Ти! - звернувся він до мене, коли помітив мою іронічну посмішку. - Мене це зовсім не хвилює! І хіба це має якесь значення? - Як це не хвилює? Тобі що, все одно?! - Так точно! Дуло може охолоджуватися стільки, скільки йому треба, головне - щоб гармати якомога довше мовчали. - Я старший капрал і дуже не люблю, коли з мене глузують різні інтелігентики! Я вже двадцять дев'ять років капрал. І цього року можу вже йти у відставку. - Це дуже слушне рішення! - І таке мені говориш ти?! Раптом він почервонів. - Кр-рр-уу-у-гомІ Кр-рр-о-ком руш! Раз-два! Напра-во! Руш! І у цю мить я вигукнув: - Стій! Раз-два! - О-о-о! Сміливий хлопець! Відмінно! Хто кричав, негідники?! - Досить, капрале! Вже дві години ми тупцюємо на плацу. Ви наказуєте нам «вперед», «назад». Особисто мене це дратує! Краще скажіть відверто, куди б ви хотіли, щоб ми пішли? І я вас запевняю, ми підемо достеменно туди. Чи не так, хлопці?! - На живіт, на землю! Ля-га-й! - Тут дуже брудно! Ми тільки вранці одержали форму. - Ля-гай! На жи-віт! -…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"