Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №05 Сторінка 9

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2018 / № 05 / Сторінка № 9
Журнал Перець 2018 №05 Сторінка 9. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N 5 2018 РЯДКИ У ПРОЗОРОМУ РЕЖИМІ Ушух «офшорний» гвалт, Прозріли сліпі трасти». Тепер чиновники «Прозоро» можуть красти. ПРОПОЗИЦІЯ Щоб уникнути прострації, Слід впровадити новацію: Після деколонізації Провести декумізацію. АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ЗАХІД Щоб чиновник в Україні Не жив «на халяву», Треба йому м’яке крісло Міняти на лаву. КОРІННЯ КОРУПЦІЇ Запитав Павло Микиту: - В чім корупції коріння? - У зростанні апетиту, За відсутності сумління. Олексій БОЙКО. с. Пиків Калинівського р-ну Вінницької обл. Мені стало якось ніби заздрісно. І досить давненько. Знаю: заздрість - штука погана. Гальмує розумові процеси й деформує поведінку. Я почав заздрити російському народові. З приводу духовних «скреп». У нього вони, бачте, є, а в нас - немає. І в мене, зокрема, теж. Приміром, яка гарна «скрепа»: «Широка страна моя родная». Співається на повні груди (в кого є), піднесено... А яка потужна скрепа «С чего начинается Родина»! Вона плавно переливається в «Русское поле». За нього самовіддано билися «Комсо-мольцьі-добровольцьі» і «Три танкиста», аж поки не прийшов «День Победьі» й у Берліні не зацокали підковами козацькі коні. (Тих козаків, які воювали на радянському боці. Не плутати з «німецькими» козаками. їх теж було немало). Цокання оформилося в дуже бадьору скрепу: ПОСТРІЛИ І? ДЕСЯТКУ Навіть пропускаючи повз вуха, намотував на вус... Дехто, виходячи у люди, перестає бути людиною. Йому за так завжди все не так... Настільки згущував барви, що вони втрачали свій колір. Для декого бути в своїй тарілці -це зазирати в чужу. Закинув вудочки так далеко, що не встиг їх вчасно змотати. Закусував лише потрібні вудила. Леонід СУХОРУКОВ. м. Лондон. «Едут-едут по Берлину наши казаки». А лірична скрепа «Катюша», яка гріла душі російських воїнів на фронтах Великої Вітчизняної?! А тепла, як дружня рука на плечі, скрепа «Давай закурим»? Все це увінчалося урочистою скрепою «День Победьі». Правда, на підходах до неї була ще одна скрепа - «Марш авиаторов». Але вона виявилася спільною з німецькою. Точніше, дуже подібною до неї - і мелодійно, й почасти текстуально. До цього часу серед музикознавців точиться суперечка, хто в кого «слямзил»: радянські комуністи творчо опрацювали марш німецьких штурмовиків «НегЬеі гит КатрГ', чи навпаки -німецькі фашисти запозичили бадьорий марш радянських авіаторів. Мене, мабуть, не зацікавило б походження російських духовних скреп, якби на одному з єврейських сайтів я не вичитав, хто, власне, автори радянських хітів. Укладачі сайту не без певної національної гордості зазначили, що всі вони - євреї. В нашому випадку це: Матвєй Блантер, Ісаак Дунаєвський, Веніамін Баснер, Ян Френкель, Марк Фрадкін, Давід Тухманов, Юлій Хайт... До них можна долучити ще багатьох поетів і композиторів єврейського походження, чиї твори «на слуху» в російського народу. Назвемо їх радянськими, чи нині - російськими євреями - не суть важливо. Головне: ось хто кував російські духовні скрепи! А якщо пригадати диктора Московського радіо Юрія Левітана, який у роки війни проникливим мужнім голосом читав народу повідомлення «Совинформбюро», то росіяни, як кажуть, «по гроб жизни» мали б бути вдячними єврейським розумникам і за скрепи, які вони викували російському народові, й взагалі - за культурно привабливе оформлення сіренького, безрадісного радянського життя. Уточню: у переважної маси населення. (Як сказав один французький турист про нас, тодішніх радянських: «Вони щасливі хоча б тому, що не усвідомлюють, які вони насправді нещасні»). Але повернемося до скреп і їхніх талановитих ковалів. На тлі всенародної популярності їхніх творчих здобутків диким дисонансом є поширення антисемітизму в РФ. Прикладів багато. Наведу порівняно недавній: будинок Федерації єврейських громад у Москві був обмальований антисемітськими гаслами, завдана й матеріальна шкода приміщенню. Перчанський лекторій 'ШОЮ ІСТОРІЮ Про духовні скрепи, імперську вдячність і марні сподівання. Це навело на думку, що Імперія реально не може бути вдячною. Так би мовити, за положенням. Вона цього просто не вміє! Бо її етнічний фундамент - короткопам'ятне бидло. І хто ще на нього не перетворився, тому допоможуть. Для цього є «радетели-патриотьі», поліція, РПЦ, незліченне чиновництво... А «народ книги», єврейство, споконвіку був неспокійним, допитливим, винахідливим. Як нині кажуть, креативним. Його було важко убгати в зашкарублі державні форми, казенні приписи. Просачивался! І взагалі: скільки імперій уже пережив єврейський народ? Утім, багато ковалів скреп уже повмирали (були немолоді люди!), дехто виїхав за кордон (там медичне обслуговування краще, ніж у РФ). №5 2018* ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА А їхні пісні живуть, люди їх співають, особливо не заморочуючись, хто їх написав. І почуття вдячності залишається ніби за кадром. Якщо євреї одержали хоча б антисемітську мітку, то українці були викреслені з імперської історії взагалі. Хоча, як виконавці, були старанні й послужливі (як на мене, інколи до тупості). Нинішній верховний вождь РФ приблизно так і сказав: «Ми і без вас…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"