Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2018 №02 Сторінка 3

Журнал Перець 2018 №02 Сторінка 3. N 2 2018 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА Невже ви забули, як за лічені години до власної смерті, що обернулась потім безсмертям, Сергій Нігоян Шевченковими словами закликав нас усіх: «Борітеся - поборете. Вам Бог помагає!»?! Невже той, хто проектував, а потім ті, хто ретельно затверджували той Меморіал на честь Героїв Небесної сотні, так і не знайшли в його галереї бодай трохи місця для бюста Тараса?! Кому і що, питається, завадило написати на камені оті тихо-сумні Тарасові слова: Гірко плаче Україна і тяжко ридає... Своїх синів, що померли, сльозами вмиває... Плаче ненька Україна... Плаче кожна мати. Та, що сина відпустила, Волю здобувати. Тоді, можливо, після цих скорботних рядків, ніхто б не вклав деяким матерям загиблих героїв в уста оті лиховісні провокативні сентенції: чого ви, мовляв, робите із Шевченка ідола, як колись з Леніна, і на кожному кроці розставляєте йому бетонно-гіпсові пам'ятники. Тільки звідки ж взялися, цікаво, у Вінниці ті масові пам'ятники?! Тоді, певний, отак ганебно, серед глупої ночі, по-злодійськи, ніхто б не переносив бюст поета - і з якого це дива! - до темних коридорів загальноосвітньої школи №22... Та скажемо спасибі і на тому! Бо могли ж дядьки в камуфляжі запроторити Тарасове погруддя геть куди і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"