Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 3

(Усеньке про всеньке, або ж будьмо здоровенькі!)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2018 / № 08 / Сторінка № 3
Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 3 - Усеньке про всеньке, або ж будьмо здоровенькі!. № 8 2018 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА алачики - це такі маніпусінькі, не біль-ЛС ші за дитячий нігтик, плодики якоїсь трави. Якої саме, не знаю і досі, хоча відколи і я, і мої друзяки заяприязнилися з нею, минуло ого-го скільки часу! То були голодні повоєнні роки. А це означає, що постійно хотілося їсти. Красти ж і не вміли, та й не бажали: не дозволяло піонерське виховання. А це була річ і серйозна, і сувора. Я й досі вдячний цьому вихованню. Так ото ж про калачики. Назву дали тим солодкуватим із кислинкою плодикам самі хлопчаки. Трава ж, як значно пізніше сказав мені один ботанік, безсумнівно дикоросла. Й зовсім не шкідлива. Калачики ж витикаються на ній дуже рясно та ще й протягом усього літа. Як мовиться, їж до несхочу. Ми і їли. Рвали і їли. Сотнями, а може, й тисячами. І ніколи-чуєте, братове?-ніколи в нас не боліли животики й не підступала до горла нудота... Шукали й знаходили силу-силенну улюблених калачиків і буваючи в піонерських таборах. Позаяк калачикова мама-травиця росла всюди на кожному вільному клаптику землі. Ну, а годували в таборах не так щоб надто ситно і надто густо. Прості каші, ріденькі супчики, зрідка масло і ще рідше м’ясо. Та ще трохи фруктів. Нічого дивного: нагадаю - час був повоєнний. І знову ж таки: від тих харчів ніколи, ще раз наголошу - ніколи в нас не боліли животики й не підступала до горла нудота... До чого я веду? Усеньке про всеньке, або ж БУДЬМО ЗДОРОВЕНЬКІ! Г їжті: ї ї КАААЧИКИ. П А ось до чого. Нинішнього 2018-го літа, як офіційно передають непродажні засоби інформації, у дитячих таборах та інших закладах масового відпочинку потруїли неякісними та неякісно приготованими харчами чимало вихованців. І начебто з цього приводу порушено кримінальні провадження. Ну, стосовно кримінальних справ усі ми давно знаємо, як гучно про них сповіщають на початку і як із плином часу вони щезають, наче їх злидень злизав. А хто ж усе-таки мав би повсякдень контролювати роботу всіх без винятку закла дів літнього перебування юного покоління, без перебільшення - майбутнього нашої держави? На мій погляд, це святий і ледь не найперший обов’язок Міністерства охорони здоров’я. Ця інституція покликана вже самою своєю назвою неухильно стояти на сторожі дитячого життя і здоров’я й не допустити бодай одного-однісінького отруйного випадку. А насправді? Як тут не згадати крилатого вислову першого Президента України: «Маємо те, що маємо»! І скільки ще матимемо оте трагічне «що маємо»?! У мене є дуже проста відповідь на це питання: доти, доки очолюватиме дану суперважпиву інституцію волохата заокеанська мадам, котра не знати як опинилася в Україні й не знати завдяки яким чеснотам зайняла посаду Першого охоронця й Першого піклувальника про…
 Усеньке про всеньке, або ж будьмо здоровенькі!

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"