Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 2

Журнал Перець 2018 №08 Сторінка 2. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 8 2018 УКРАЇНЦІ л,о у ( Тост до Свята Боже! Боже! Боже! Які ми демократи! Які ми гуманісти! Які ми людолюби! Які філантропи... Це ж який інший народ зміг би, тікаючи з палаючої тюрми, винести на своїй покатованій спині тих, хто його в цю тюрму заганяв, тих, хто його в цій тюрмі неволив, тих, хто його в цій тюрмі катував? Лише ми, українці, здатні на таку суперфілантропію. І ми не лише винесли. Ми занесли усіх цих шубравців до своєї хати. Впустили у найкращі світлиці. Виділили їм найкращі місця. Годуємо. Поїмо. Розважаємо. Пошановуємо їхні «подвиги». Глаголимо з ними лише на «обще-понятном», бо, не дай боже, не так «поймут». І в головах наших, демократичних, лише одна думка, і в серцях наших, гуманних, лише один трепет - хоча б не образити. Ну плюне нам по-хамськи у вічі - обітремося. Чей же не вдарив. Ну вліпить знічев'я по шиї, - почухаємося. Чей же не вбив. Ну придушать одного-двох у куточку - поспівчуваємо. Чей же не всіх. Ну виповзуть червоними колонами на вулиці, слинявими пиками - на екрани телевізорів, брудними опусами - на шпальти бульварних листків. Оплюють нашу історію, наші святині, нас з вами. Знову поспівчуваємо: «Чей же хворі. Та й не будемо ми їх розстрілювати, як вони нас. Не дикуни ж ми, щоб зуб за зуб, око за око. У центрі Європи живемо. Християнську мудрість сповідуємо - коли хтось у тебе каменем, ти в нього - хлібом...» І уступаємося помаленьку зі світлиці у сіни. Щоб п'яним шубравцям очі не муляти, своєю мовою їх не дражнити... Сидимо у сінях. Тішимося, що на волі. Що маємо власну хату. Що жили у тій хаті наші славні предки, а ми їх достойні нащадки. І тримаємо напоготові відра з водою. Бо із світлиці пахне смаленим. П'яні шубравці із вогнем граються. На всі заставки репетують, що з нами їм наша хата не подобається. Що ми «бандіти» і нас «нада под суд». Що ми, вічно катовані і визискувані ними, ще маємо перед ними за щось там вибачатися. Що ми у вічному боргу перед ними... Та будь-який інший народ показав би цим шубравцям на двері. І виставив би далеко-далеко... Але ми - не такі. Ми, якщо треба, то і сіни їм уступимо. Самі ж переберемося у сарайчик, чи під повітку. Усе ж таки на своєму рідному подвір'ї, під рідним небом.. Бо ми демократи. Ми гуманісти. Ми супер-філантропи... Боже! Боже! Боже!…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"