Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №06 Сторінка 13

(Перченятко)
Журнал Перець 2019 №06 Сторінка 13 - Перченятко. Неподалік від соснового лісу під копицею торішньої соломи жила маленька сіренька мишка. Ох і неслухняною вона була. Нікого не хотіла слухати, ні тата, ні маму, а тим більше своїх братиків і сестричок. Цієї осені прийшов час іти цій неслухняній мишці в школу. Та хіба ж вона послухає? - Я і так все знаю, - пропищала тоненьким голоском. -Вчитись мені ні до чого, хіба що час тільки гаяти. От на цьому і зупинилась. Скільки не вмовляли її рідні, а вона, знай, усе своє мовить: «Не піду та й не піду». - Ну раз так, - сказав тато, - отже, тобі доведеться заготовити зерна на цілу зиму для нашої великої родини. Бо ми з мамою цілий день на роботі, а твої братики і сестрички теж допізна затримуються у школі. - Згода, - відповіла мишка. -Аби тільки в школу не ходити. Наступного дня гострохвоста взяла торбинку і подалася на поле шукати колоски, наповнені стиглим зерном. Довго ходила по полю сіра мишка, ніяк не могла знайти бодай колосочка. Уже й мозолі на ногах понатирала, але так нічого і не знайшла. Невдовзі почало вечоріти, треба було повер- татися додому, аж раптом побачила, що на краю дороги лежить загублений людьми цілий-цілісінький сніп пшениці. Тільки-но кинулась до нього бігти, як з іншого боку почула хрипкий голос ховраха: - Це мій сніп, я його перший побачив! - Ні, - заперечила мишка, - я першою його знайшла! - Це мій! - не вгавав ховрах.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"