Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2019 №03 Сторінка 7

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2019 / № 03 / Сторінка № 7
Журнал Перець 2019 №03 Сторінка 7. № 312019 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. Тарас ШЕВЧЕНКО, поема «Сон» Згадаймо, шановний читачу, частину біографії Великого Кобзаря. За участь у Кирило-Мефодіїв-ському братстві та вилучені жандармами поеми «Сон» і «Кавказ» поета відправили в каземат, а потім - на військову службу рядовим солдатом на Кос-Арал. Сам імператор Ніколай Кривавий додав до вироку: «Заборонити писати й малювати!» Чому все це сталося? Бо влада Росії боялася нашого пророка! Він і його літературна та громадська діяльність їй були поперек горла. У радянські часи друкували твори Великого Кобзаря як борця з кріпацтвом і самодержавством. Видавали кілька разів «Кобзар». Але вірш «Якби то ти, Богдане п'яний» у жодному виданні комуністичних часів так і не з'явився. Чому? Відділи пропаганди ЦК КПРС і КПУ боялися. Він їм був не до шмиги, бо спонукав читача до боротьби за національне визволення. Настали часи української Незалежності. Здавалося б, тепер творам Тараса Шевченка - зелена вулиця! Уже ніхто не посміє забороняти його вірші! Публікуйте їх у книгах, журналах, газетах, читайте на радіо, телебаченні, зі сцени! Робіть це без будь-яких застережень і побоювань. Адже тепер є вільна Україна та її влада в центрі й на місцях... Пишу й розумію, що це - тільки мої мрії. Бо не так давно, в 2012 році, сільський голова Моринець заборонив дітям читати на концерті містерію Кобзаря «Великий льох» як «надто революційну»! Ось так і не інакше. І якщо з цього боку глянути на твори поета, то десятки й сотні їх підлягають під таке визначення - «надто революційні». Візьмімо хоча б «Заповіт»: Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте! Наголошую, що сталось оте в Моринцях, у селі, де народився Батько нації, який підняв її з небуття, показав нашу славетну історію часів козаччини! Який прославив Україну, українську волю, прагнення народу до свободи. Звичайно, царські заборони - це вже історія. І Моринці від Запоріжжя за 400 кілометрів розташовані. Далекувато. Хтось скаже, що в нас, де буяла запорозька слава, ніколи подібного не сталося б! Адже в Шевченкових творах цей край, славетна Хортиця, запорозьке козацтво згадуються десятки разів. Тому запоріжці завжди шанують і пам'ятають Великого Кобзаря та його творчість. Скажімо, будучи генеральним директором Національного заповідника «Хортиця», письменник, член НСПУ й НСЖУ Костянтин Сушко та його підлеглі створили Шевченкову стежку. Нею Кобзар ішов у 1843 році, коли приїжджав сюди. Отже, беріть приклад із пана Сушка та будьте гідні пам'яті великого поета!.. 1989 року біля Шевченківського райвиконкому (нині - районна адміністрація) урочисто відкрили погруддя Великого Кобзаря. Схилімо голови перед отими працівниками виконкому й навіть чиновниками тодішніх райкомів і парт-комів, бо якби не вони - не було б у Запоріжжі й такого пам'ятника! Про монументальний доводиться й далі тільки говорити та мріяти. Про пам'ятник Тарасу Шевченку Запоріжжя балакає вже близько трьох останніх десятиліть. Збирала громадськість гроші - їх з'їла інфляція початку 90-х років минулого століття. Звернулися люди до обласної й міської влади (там же свої, нами обрані). Цікаво, що жоден голова ОДА, облради чи міський голова не сказав відверто: «Ми Шевченка боїмося, нам він і його твори поперек горла, тому пам'ятника йому не буде!» Чому? А почитайте хоча б слова в епіграфі. Вони стосуються як сучасних багатіїв-мільярдерів, так і багатьох нинішніх чиновників. Майже всі наші можновладці гарно обіцяли. А що робили? Ходили чутки, що пам'ятник ось-ось установлять навпроти міської ради, де починається ...Не так тії воріженьки! КОМУ В ЗАПОРІЖЖІ ВЕЛИКИЙ КОБЗАР ПОПЕРЕК ГОРЛА СТАВ? бульвар імені Тараса Шевченка. Логічно? Звичайно! Але... Тодішній міський голова Олександр Поляк і його…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"