Перець
ГУМОР І САТИРА

Лис Микита 1921 №09 Сторінка 3

  / Перець / Гумор та сатира / Рік 1921 / Лис Микита / № 09 / Сторінка № 3
Лис Микита 1921 №09 Сторінка 3. Ч. 9. Ст. 3. ЕСПЕРАНТО. Довгенько вже волочусь я по цьому світови, чималий кусень земленьки довелось мені про-чимчикувать, тай і не з одними людьми заставила мене судьба зустрічаться, а люди як звичайно люди; з одними можеш посидіти, поговорити; з другими поплакати, посумувати; а єсть і така порода людий, в товарне тві яких, трудно а часом таки і неможливо відпекатись рід якогось там прогрішеня Жиючи ось так поміж людьми і несчувся я як ті літа молоді промайнули, як голову почав вже надобре покривати срібляний іней, віщун надходящой зими. Мій Боже милий, котиться одна думка за другою, тажне-задовго мабуть прийдеться ме ні пакувати манатки та ладитись в дорогу на той сьвіт, а там не жарти, прийдеться від-вічати за вся вольная і неволь ная яже во дни і внощи брр. А що найгірше мені дошкулює то це та непевність, в якім язиці судді мить мене допитувати, пічнуть в єврейскім, пропала душа аз бо буду яко риба безгласен і не воньму їхглаго-лу; а може схочуть зі мною по німецький балакать, та і тут зі мною далеко не зайдуть, хиба що скажу з гори Майн лібер от, іх гаіб’е шон алєс фер есен в латині знову хиба щоб сказав меа кульпа більше ані в зуб. А може вони схочуть по поль-скєму ендоліць, та від таких суддів, що ендаляпайон по польску, українській душі не надіятись помилування. Ох лишечко-ж моє безвихідне. бідькаю я нещасний прибитий тяжким горем, прийдеться мабуть мені грішному порозуміватись зі суддями тільки на мі и- Що, ви смієтесь? їй Богу це не жарти. Ануж судді лихо зрозуміють мої міни та естикуляції... пропала душа нещасна. ЛИС МИКИТА 3 тої жури і горя я аж заснув і о диво, чудо! У сні приходить до мене якась преподобна мати та..- та... ага вона називала себе Марією з Египту. Приходить отже вона до мене і каже: Кріпись, та не журися бїльше, а коли станеш зі сну так сейчас біжи до книгарні і купи собі підручник міжнародної мови Есперанто’’ і вчись пильно то го язика, позаяк на тім світі по всіх урядах і судах від кількох літ уживають виключно тільки того язика.’’ Я зачав було дякувати її за пораду та вона тільки приємно засміялась ка-жучиь Не дякуй мені друже! Я також жила колись тут на зем ли і за моїх молодих літ... ну всіляко бувало- Тут знову засміялась і зникла мені з очей, і втім я пробудився. Пробудившись зі сну (було це по обіді) біжу чим скорше таки без капелюха та блюзи, просто до книгарні, хапаю за підручник, ховаю за пазуху, плачу належитість і мерщій даю! Драла до дому. На серцю мені полекшало, в очах прояснілось, нова надія заволоділа…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"