Перець
ГУМОР І САТИРА

Микита 1951 №19 Сторінка 3

Микита 1951 №19 Сторінка 3. М И К И ТА ч. 1 (19) Ст. 3. словами, годимося і знова на ново починаємо. Свого часу, писав я вам про свою подорож по Канаді, де я їздив в надії що вдасться, приєднати трохи читачів та передплатників, і хоч тоді справа малася таки досить несприятливо, до цего часу вона троха поправилася, і ми вже можемо похвалитися кількома десятками не тільки читачів, але і передплатників, з більших міст, містечок, а навіть і фармерів розкинених по всій Канаді. Говорячи про Канаду, за одним заходом хочу переповісти вам, один цікавий епізод котрого підчас мого перебування там, переповів мені один з наших жартунів, а почав він його такими словами. Петро Посипайло десь розвідався як робити самогонку, одного разу будучи в місті купив він невеличкий казанчик, такий з цівочкою, та з найбільшою осторожностею перевіз його до дому. Вечером наполокав Петро бараболь, потер їх, додав цукру і всього іншого, так як має бути, та поставив в шіпці, в полову аби кисло. За кілька днів, жінка йшла з хати до шіпки, понюхала вітер, покрутила головою, вернулась в хату і каже до Петра. Петре, недалеко нашої хати є якась холера, смердить як тхір! За кілька хвилин вбігають в хату діти, і собі такої самої. Тато, тато, беріть стрільбу і ходіть бо тхір закрався десь близько шіпки. Рад, не рад, виходить з хати Петро, нюхає вітер і перечить що то не тхір, а як що може є де такий, то не тут близько них. А коли діти і жінка відійшли, вже сам на сам нюхає раз, другий, і в дусі потакує, що таки дуже щось та розчина розсмерділася, як звичайно кисла, гнила бараболя, і пригадав собі тоді що йому казали коли вже вона пічне смердіти, то вже час варити. Оглянувся сюди, туди, пішов скоро до шіпки, добуває казанчик, а з під накривки вже тече. Час варити... сказав собі в дусі Петро, а діждавшися вечора, коли вже діти і жінка лягла спати, приніс він казанчик так щоби ніхто не бачив до хати, поставив на піч, і почав варити. Та коли бараболя вже почала кипіти, жінка схопилася з ліжка, прибігла до кухні та аж…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"