Перець
ГУМОР І САТИРА

Мітла 1972 №09-10 Сторінка 3

  / Перець / Гумор та сатира / Рік 1972 / Мітла / № 09-10 / Сторінка № 3
Мітла 1972 №09-10 Сторінка 3. ВЕЛИКІ ЛЮДИ В останніх роках наше еміграційне життя так збагатилося всяким добром (де там грибам до дощу рівнятися!), що нераз годі від нього обігнатися. Бо чого в нас вже нема? Є в нас бльоки, фронти, управи, комітети, комісії, катедри, уряди, проводи, ради (часто безрад ні і без радних), підради, наради, заступники, наступники, підступники і ще там якісь хоронителі народної справи. І всі вони спасають народ: одні ведуть сюди, другі тягнуть туди, а ще інші поза городи. Але, це зовсім природно, бо великі люди вимагають великої політики, а велика політика великих людей. І всі шукають своїх. Чули новину? Яку? Пиців Матвій промовлятиме до народу. Той з підради? Ні, тепер з ради. Певно знов якісь програми. Готова вийти десь халепа. Забуваєте, добродію. Він з лю бови і відданости. Він тепер велика людина. З одним то ще пів біди. Але як з’явиться два-три, тоді ого! Навіть не приступай. Як займуть кого, то ледви живого випустять. Будьте з нами. Не вірте їм, а йдіть до нас. А ви вже пішли під нашу опіку? Народе мій, нарешті ми і ти! Переїдуть край, покажуться масі, повернуться до малих і великих столиць і візьмуться до під- Чи це тобі не перешкоджає Зовсім ні. Після шлюб)- він й рахунків: посходяться на патріотичні збори і до пізна радять в поті чола над долею народу: Може одного шері? Добре радите. Воно всяку погань відганяє. А нам треба зберігати здоров’я для народу. На головній частині програми всі забірають голос: О, Україно, о, люба ненько... Уважайте на карти, добродію... Тобі вірненько присягнем. А я, пас! На конвенціях вони обов’язково заступають край: говорять, дискутують, пишуть. Пишуть до народу грубими літерами: Народе мій! і чекають на відгомін. А з краю запитують: Щось там не чувати про вас, панове. Чи ви заснули? Народе наш, та ми тобі пишемо. До мети одної з тобою йдемо! Вони певно мають на думці »їдемо«. Так як той короткозорий селянин з підбитим ослом, відмічає «хлопський адвокат*, Пань-ко Хляпка. Певно теж якийсь патріот. Ні, не політик, а такий собі селянин. А їхав він, знаєте, на ста рім ослі, а його жінка йшла за ним терпеливо пішки. «Дядьку, запитав його один здивований палом ник, а…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"