ГУМОР І САТИРА

Точило 1930 №10 Сторінка 19

/ Перець / Гумор та сатира / Рік 1930 / Точило / № 10 / Сторінка № 19

Точило 1930 №10 Сторінка 19. Т,0 .4 И Л О - СгЕШПЗТОИЕ Сторона 143. Жовтень, 1930. Число 10. ий ЛИСТ ЗТАМ ТОГО СВІТА від кума Микити до кума: Прокопа. ДОБРИЙ КУМЕ! Я писав тобі в минувшім листі, що я пішов на зібрання, де на мене чекали всі святі. По дорозі з Нойом і Авельом я зачав розглядатисі як ту в- небі є. Знаєш, куме, я дививсі так як мала дитина, яку перший раз возьмуть з села до великого міста, яка ніколи нічого поза свою хату, церкву і кошму не-бачила, а в деякім селі то й шко ли не було. Так і я цікавивсі всім, що в небі було. Троха навіть мені встидно було, що я трохи прнпинював Ноя і Авсля по дорозі на зібрання,; так мене чарувала красота неба. Кождий великий святий в небі має ніби свою цельту, ніби якусь палату з цвітів, і то таку гарну, аж за очі хапає. Прилетіло два ангели і почали кричати мені над головою: "Слава, слава Микиті! Я задер голову до гори і дивлюсь на них як то вони делікатно махають крилами, а Ной почав шарпати мене за рукав, щоби я йшов про сто. І так з ангелами, які літали над головою я прийшов аж на місце зібрання. Чую, а там всі святі як один, в оден голос крикнули: "Слава Микиті! Велика слава!" Ной завів мене аж на середину того великого зібрання. По середині стоїть столик. Ной привів мене до сто лика і почав казати: "Наш ново вйбранйй святий має нам дещр сказ’ати'з те-перішного' життя, що діється на земди, чому так'мало нас ,є в небі, а воно таке велике? А в пеклі, каже він, так повію, що аж душаться, за мало'місця грішникам, один другому на пальці суає, тручаютьсі, один другому дороги не дає перейти. ? По скінченню промови Но-я, я виліз на .столик, щоби .мене моглй'всі бачити і не знаю що вперед говорити. Я вклонивсі низенько, тай кажу: Чи говорити вам перше про пекло, чи про землю? А ті всі в один голос: Говори, Микито про землю!" Знаєш, куме, я з разу троха сколотивсі, бо я ніколи не виступав перед такою великою громадою, аж ми піт на чолі виступив, і хустинки не маю чим втсртисі. Дивлюсь, а тут вже над головою ангел махає крилрм і холодить мене. Тоді я замив говорити і кажу всім святим: Я є Українець. Вас тут є богато розмаїтого, калібру, Чехи, Німці, Французи, деякий. Поляк, Росіяни,. Болгари, Араби,1 і так далі. Чи ви всі будете мене розуміти; як я буду говорити До вас по українськи? А ті кажуть: "Розумієм І Нам не тра переводити, бо ми всі одного Бога діти! Тоді я кажу: Не буду говорити вам про давні часи, але о-повім вам, що я бачив І чув за своїх часів на земли: Перед послідною війною то бідні люди все…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"