Перець
ГУМОР І САТИРА

Всесміх 1993 №24 Сторінка 23

Всесміх 1993 №24 Сторінка 23. ТЬе Цкгаіпіап СапасЯап Визіпезз ап 3 РгоГеззкзпаІ Аззосіатіоп о( Иілсізог Меу№іехгег ТМІ ЮЮ50Й ’ НЛЙ або шівдзо ромжй ЇЇФСтор вашого ваоу Традиція писання книжок ведеться віддавна. Давні і мудрі писали про історичного значення події. Ми ж пишемо про подію будь-якого значення. Нема біди, коли книжка пишеться про власний родовід і власні пережитгя такий твір оплачується з кишені автора. Але от настає який-нйбудь ювілей, а з ним з'являється й ідея видання ювілейної книжки. Створюється авторитетний видавнвппій комітет (хоча насправді працює одна людина), Вона і вирішує, що ставити у ювілейну книжку. Творчості тут багато не треба, досить наполегливості, щоб зібрати старі пожовклі протоколи, повикидати з них незгідне, а залишити одні здобутки. Протоколи ці писалися може півстоліття тому, а може вчора, але подібні між собою, мов близнята. Бо протокольний писар має на це стандарт: перерахувати все і назвати всіх: хто виступав, хто готував промову, як довго вона зривала; в якій залі, яка заля, якого кольору квіти і, смаку наїдки; хто стояв при дверях, хто ліпив голубці і вареники (поіменно), не забуто звичайно владик, достойників, давців усіх сгупеней. Не названо тільки тих діяин, які не були вписані в протокол. Часто вони роблять справи для української громади незмірно вищі, ніж ті то потрапив до протоколу, про них можуть писати англомовні газети, знати світ. Але до "істори юї книжки вони не увійдуть, бо не належали до тієї чй інйЙІ організації або церкви, не платили внесків, не виступали па зборах, і навіть не давали тисячних пожертв. А діяспорні Нестори-компілятори самі не потрудяться,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"