Перець
ГУМОР І САТИРА

Лис Микита 1990 №03 Сторінка 7

Лис Микита 1990 №03 Сторінка 7. Я БУВ У космлчи я бук сми раз у Посмачи, то єкос зійшов смц на долину села, поливити си, ци хтос не при-єхав автобусом з Коломиї або Єблонова. Може якийс знайомий гуцул, а може якийс свіжий радна, жи приєхак у гори покашлєти, А може якийс Мороз, ци Смольский, ци ало Лунки, жн то проєзднли з малєрским риштунком на плечох і йшли малювати гори на-червоно. А може сам пан цісар Олекса НоваківскиЙ, жи мав у Посмачи свій Камінь, жи міг на нім сидіти кілько хоче. А може єкийс вівчений, ЖИ К ухопив деяку коломийку, то зараз брав і записував у свою клишку. Ше може приєхати дохтор Кукурудза, жи ше не був тодя такий великий дохтір і копався до фай-ної Меляськи. А ше може Іван Дурбак, тот жи водив кури на спацір, вептуальни. Ружпих ТОДП холєрників мож було куждого дне споді кати си. Отош став я на пляцу, де приездєт аптобуси і чекаю спіЗнит си, ци не спізнит? Але автобус не спізнив си і всамраз поєвив си ген на горі, звідки мав спустити си, як то пави штудерно назвали, сирпентинов, вдолину до села. Антобуса добре не видко, бо ховає си поза смереки і поза горбки, але чюти ек трубит. Звикле було затрубит чєс до чєсу, кілька раз і доста. На цес раз, шос си скало, жи ек зачев грубіти на…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"