Перець
ГУМОР І САТИРА

Всесміх 1992 №16 Сторінка 15

Всесміх 1992 №16 Сторінка 15. ІДЕ, ІДЕ ІДЕ... І НЕ ВМИРАЄ Пресконференція, яка не вдалася Без жартів Без жартів Без жартів Мене запросили на прескон-ференцію з київськими кінодокументалістами. До цього вже багато наслухалась, що до Торонта за' Канадською орієнтацій пою програмою для журналістів з України при сприянні своєї таки людини, відповідального працівника СіБіСі Романа Мельниката при підтримці Торонтського відділення Товариства Прихильників Руху приїхали не якісь там аматори, а новатори українського документального кіно, молоді сили, які привезли свої шедеври, створенні в буремний час боротьби за незалежність України або вже в незалежній державі. Крім того, незважаючи на свою винятковість, молоді сили приїхали все-таки повчитись на Заході. Пучок питань уже був готовий, зал иш и лос ь л ише перегл я-нути привезені шедеври і взяти участь у пресконференції. Дивлюсь на екран. Фільм "Поки що живемо" Георгія Шкляревського. Чорнобильська тема. Російська мова. Діти каліки. їх так багато, про них так довго, з усіх сторін, що хочеться крикнути: "Досить!". Прискіп ливе розглядання каліцтва мо же і було б доречне, якби воно йшло як ілюстрація до науко вого пояснення. А так... Смаківщина? Намагання видушити дешеву сльозу? Пригадався мені 1985 рік у Києві. Чорнобильської катастрофи ще не було, а гласність вже почалася. Найперше нам сказали, що в нашому суспільстві є і пияцтво, і наркоманія, і показали жертв цих явищ: дітей калік, багато калік, страшних, таких самих, як в сьогодні у фільмі Шкляре-вського про Чорнобиль, Далі критикуючи бреж-нєвську політику споювання населення і отруєння земель, знову показували маленьких калік це вже були жертви отрутохімікатів на полях... Сьогодні ті ж самі каліки, тільки всі без винятку жертви Чорнобиля. Підіть на вулицю Янг в То-ронті.Скільки "чорнобильських" чи "брежнєвських" жертв ви там побачите. Вас попросять з гідністю: "Мем, чи не можеш ти дати мені кводра на каву?" А ви відповідаєте: "Екскюз мі, сер", дивлячись спокійно на шматок тіла без рук і без ніг. Закінчувався фільм Шкля-ревського такою затяжною панорамою техніки, що залишилась в Чорнобилі, що можна всі трактори порахувати. Режисер Вікторія Б од нар, якапредставлялафільм Шкля-ревського, показала і свою власну кінозамальовку про війну в Карабаху. І знову та ж "тягучка" і ніякої дії: десять чи двадцять хвилин солдати махають кулаками, потім школярі махають кулаками і дівчинка дивиться в камеру. І це все. Догадайся, мов,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"