Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2024 №01 Сторінка 8

Журнал Перець 2024 №01 Сторінка 8. ллл Не відаю, була ким в неї мама Та знаю точно: циганом був дід. Із сестрами двома ця хитра дама Із хати подалась ловити світ. Рвонули, наче спринтерки, з оселі, Бо їм набридли хутір і свиня... Щоправда, зупинились каруселі Для двох із трьох наступного вже дня. А ось найстарша - Фекла чорнокоса Таки у світ невіданий пішла, Та й заміж вийшла аж за екс-матроса, Й бухгалтера диплома здобула. А там з'явились діти та робота, Коханці та гулянки кожен день, Сімейні чвари за наказом чорта Й заяви: - Я покину тебе, пень! Віддушиною Феклиного щастя Були години, котрі провела У кабінетах слідчих і на танцях За участі двоногого козла, Який упав для Фекли зразу в око, Коли у груди вдарив їй чолом, А ось вона торкнулась ненароком Його руки оголеним стегном... Життя на фірмі, де трудилась Фекла, Буяло, било струменем, цвіло. Сімейне ж перевтілювалось в пекло, Де злило, лихоманило й трясло, Де екс-матрос хапав пройдоху любу За витончене горло і душив, Спускав з балкона у трояндну клумбу І навіть дві спідниці їй спалив. Але вручив чорт Феклі силу дужу -Могла і двері з петель миттю знять І спритно їх закинути на грушу, Причому, за хвилину разів п'ять! Розбіглися по світу з ляку діти, Коханці постаріли й екс-матрос. І Фекла почала сама старіти, Жалітися на зуби і пронос. На пенсію відправило здоров'я (Ах, скільки прогуляла Фекла снів!). Тож часу для зітхань мабуть утроє Побільшало, і розум прояснів. Однак велика радість екс-матроса Відправила вивчать небесний світ, Вручивши Феклі, що лишилась боса, На довгі муки пам'ятний завіт. Та Фекла знов на вигоди сторожі - Гуляє там, де осокорів ряд, І жде, щоб впав як натяк їй про гроші Воронячий на голову снаряд. Знімають незнайомці капелюхи, Кивають екс-коханці звіддаля, І навіть настрій піднімають мухи, А грім раптовий Феклу звеселя. їй бачиться на хуторі оселя, З якої подалася у життя, Забувши, що упасти може стеля, Якщо діряве хатнє покриття. ...Та ось прийшла пора - і вмерла Фекла. Оскільки вельми мріяла про рай, Потрапила прямісінько до пекла І чорту наказала: -Жару дай! В котлі смола хутенько закипіла, Обслуга трап проклала вправно їй -І втрапила клієнтка, вже без тіла, В компанію старих земних повій. Вони у чорній піні дружно мліли, Ковтаючи шматки смоли густі, Що в кожному екс-роті клекотіли І в кожному пекли екс-животі. Згадала Фекла тут козла отого, З яким гуляла, маючи сім'ю, І екс-матроса, для якого роги Любила наставлять, і лінь свою. Проте думки відкинула печальні -І втріскалася в чорта-ватажка, Що роги мав у пеклі персональні І вмів огонь робить без сірника. -Не зможу муки я терпіть без тебе, Сказала Фекла, глянувши на хвіст. -Якщо ти є, то й дров мені не треба, З тобою я говітиму і в піст.... Скривився чорт на ті слова спочатку, А потім носа витер від смоли І приліпив на лобі їй печатку: -Ну що ж, живи і зайве не мели! Від подиву екс-очі, як жаринки, У Фекли загорілися умить: -То принеси на снідання свининки І не забудь шампанського налить! І хоч - не хоч, чорт мусив підкоритись, Адже затвердив дружби документ. Тоді, як Фекла, і навчився пити Й знаходити для любощів момент. Невдовзі Феклі поміняли хату -З котла повій до чорта в дім пішла І як бухгалтер стала рахувати Витрати всі на кожного котла. Отут талант злодійки й проявився: Сто грішників замерзло без вогню, Смоли і дров. Пікети почалися Через усю цю хитру чортівню. Сам старший чорт відправивсь у відставку, А ось клієнтів розізлило вкрай: -Якщо ми не отримаєм добавку До наших мук, втечем…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"