Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2023 №22 Сторінка 12

(Перченятко)
Журнал Перець 2023 №22 Сторінка 12 - Перченятко. Чому у Зайця довгі вуха? Колись давно у Зайця були зовсім малесенькі вуха. Не більше за листочок конюшини. Заєць ними дуже милувався і часто бігав на річку дивитися на своє відображення. От одного разу біг він так на річку і зустрів біля калюжі, яка утворилася після дощу, маленьких зелененьких жабенят. А ну геть з дороги, малеча! - загримав на них. Хіба не бачите, хто я такий ? Ква,- сказали жабенята,- нам це зовсім невідомо, тому що ми сьогодні тільки з пуголовків на жабенят перетворились. Ну то ж знайте, - говорить заєць, - що це я - самий стрибучій на цілому світі. Ква,- знову сказали маленькі жабенята,- доведіть! Не вірите,- крикнув Заєць,- то ж дивіться. Та я-а-ак-к перестрибне через калюжу. А вірніше сказати, не дострибне. Бо загруз у багнюці на самій її середині. ИОИ! - кричить - Допоможіть, хто не будь! Жабенята гуртом ледве витягли полоненого з пастки. А так як той загруз був по саму шию, то довелося тягнути за вуха, от і розтягнули їх добряче. Подякував Заєць рятівникам, попрохав у всіх вибачення. І ніколи-ніколи з тих пір вже не вихвалявся. Ні перед маленькими, ні перед великими. От тільки вуха в нього та його нащадків з тих пір так і залишилися довгими. Олег МАЙБОРОДА ЩЕДРІ ОБІДИ Ворона вдома майже не сиділа. Цілими днями тинялась по лісі без діла сюди-туди, туди-сюди. То до одного знайомого завітає, то до іншого. Так сталося й сьогодні. Ще зовсім ранесенько постукала дзьобом у віконечко до їжачка. Той відчинив двері й гостинно запросив свою давню знайому до господи. 12 Олександр БРОНЗОВ, Ігор ЖЕВЕДЬ Зараз, - промовив їжак, - ще трішки дровець підкину в піч, щоб швидше кашу доварити, та поснідаємо разом. Ворона раділа такому теплому прийому. Не встигли й наговоритися, як смачна гарбузова каша з пшоном вже стояла на столі. Миттю схопила ложку й почала ласувати стравою, аж за вухами лящало. Ой смачна, їжаче, каша, але я вмію готувати ще смачніше. Коли прийдеш до мене, дам і тобі покуштувати, сам переконаєшся. Обов’язково зайду. Завтра нестиму грушки повз твою садибу, то завітаю, сестрице. Згода,- відповіла чорнокрила та й полетіла далі. Під обід уже стояла на порозі хатини ведмедя. Я тут літала в справах, але трішки притомилась, тож думаю, дай провідаю тебе, Михасю, - промовила перната. Ну що ж, заходь у мою домівку. Погостюєш,відпочинеш, наберешся сил і полетиш далі вирішувати свої справи, - поволі протяг ведмідь. - Я…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"