Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2023 №19 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2023 / № 19 / Сторінка № 7
Журнал Перець 2023 №19 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів. єДітаслю ювіляра І ЮРІМ 1ШЕ2ЧКО Народився 2 жовтня 1953 року в Києві. Закінчив Київський педагогічний інститут і, махнувши рукою на столичне походження, поїхав за розподілом у село Чернянку Каховського району на Херсонщині сіяти розумне, добре, вічне і за одним рипом вивчати життя. Невдовзі після армії опинився в журналі «Перець», де й зрозумів, що його головне призначення це випалювати зло розпеченим залізом сатири. У1984 р. видав свою першу збірку «Істина поряд», згодом другу «Вілла в кошторисі» та інші, загалом 5гть сатиричних книжок. З 2017 по 2020рік- головний редактор журналу ПЕРЕЦЬ . Замісілль епіграми ЮРІЙ ІЩЕНКО -самому собі з нагоди першого 70-річчя Частіш жилось, як хрінові на тертці, А рідше, як котові при вершках. Та щастя відчуваю й досі в «Перці», Де був в спецкорах і редакторах. Набігло-намоталось літ стонадцять, Обсіли, як годиться, болячки. Та гостре слово вчило не здаваться -Воно зі мною завжди й на віки! Записав Юрій БЕРЕЗА ...Він щодня дарував їй квіти. Весною ніжні проліски та дзвіночки конвалій, влітку тільки червоногарячі, ще у крапельках роси троянди, восени сумовито-ліричні айстри та запашні хризантеми, а взимку тепличні нарциси та тендітні гілочки мімоз... Він був на виняток уважний та чуйний. їй постійно здавалося, ніби вона марить якимось чарівним та нескінченним сном. Його шляхетність та вишуканість манер не мали, либонь, собі рівних.А пунктуальність, з якою він завжди приходив до заводської прохідної зустрічати її, асоціювалися хіба що з японським електронним годинником.Усі його ве -чори, попри власну зайнятість, належали тільки їй. Його часом вона могла розпоряджатися як тільки хотіла. Коли в неї виникало бажання піти до театру, він, мов маг-чарівник, тут же діставав зі своєї кишені вже заздалегідь припасені на ту чи іншу виставу квитки. Тоді у місті не було жодної виставки, концерту чи кінокартини, які б вони не переглянули. А по вихідних днях він запрошував її пообідати з ним у найфешенебельнішому ресторані або най-затишнішому кафе. Треба віддати належне: він умів багато і цікаво розповідати. І все, що б він не розповідав про свою роботу, друзів, уподобання та захоплення, вона слухала, мов зачарована, наче дуже й дуже цікаву казку. А ще він дуже любив мріяти, і в цих мріях їй належало провідне місце. З ним вона ніколи не відала нудьги. Він перезнайомив її з усіма своїми приятелями,…
 Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2023 "Перець"