Перець
ГУМОР І САТИРА

Жало 1923 №02 Сторінка 3

  / Перець / Гумор та сатира / Рік 1923 / Жало / № 02 / Сторінка № 3
Жало 1923 №02 Сторінка 3. Хто, хто? Хто, хто засміявся у Европі, Кого на кутні узяло, Що ми тут з голоду здихаєм, А не даємось ворогам? (Тісніте станьте, сильні духом, Під прапором одним.) . Так, так, ми пухнемо без хліба. Надія наша діти мруть. Та голод революції язик. А що, як вдарить вам іззаду Всесвітний робітник? Хто, хто засміявся у Европі, Кого на кутні узяло, Що ми тут з голоду вмираєм, А не даємось ворогам? Павло Тичина Він з радістю сів у густій траві посеред жовтих квітів над потічком і приглядався у водяному зеркалі. Крізь шемрання води почув призабуті на хвилину мамині слова, якими поблагословила його на далеку мандрівку: Йди, нехай не спиняє тебе на шляху терен, ні милі твойому серцю квіти. Встав і пішов далі. Небавом зайшов під стару, напів завалену святиню. Війшов через отвір, засипаний до половини камінням, у середину. Статуя богині Правди лежала розбита на землі, а жертвенний огонь погас. Не було ніде й жреця. Хлопець бажав пізнати Правду; тут бо його й мама післала.. І деж він мав її знайти, щоби не вертати даремно з далекої мандрівки ? І посумнів він дуже... А коли вийшов з святині, рясні сльози покотилися йому з очей, а душу пригнітила туга... далі шукати Правди. Та не станув він серед дороги, а пішов Енмар. КАЗКА. Малий хлопчина, дитина ще, продер густі прибережні кущі й війшов на долину. Біла сорочка була на ньому подерта, а в ясних кучерах і ніжному тілі було повно колючок. Червоні краплі крови зросили його біле чоло. Щ розклює Не моря розділюють не р жні мози, а ворожі народи? народи, а темнота; відносини. Рескін. Ні сонця, ні зелені, ні простору... В ка-мяній сірій келії невиносима задуха. Вже кілька днів сидить у ній Булькот. Ні вона до нікого, ні ніхто до неї не відзивається. Цілий день сидить…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"