Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Перченя 2003 №09-10 Сторінка 2

Перченя 2003 №09-10 Сторінка 2. N. - Петрику, ти і кого більше слуха- єш, тата чи маму? ! - Маму. - А чому? - Бо вона більше говорить. 'к'к'к Петрик (восьми років) заходить до бару і звертається до бармена: - Подвійний віскі, будь ласка! Бачить, що бармен дивиться на нього і якось дивно усміхається. Петрик йому пояснює: - Це не для мене, а для... мого молодшого брательника , кот рий в Мерсі сидить, а сам я ніколи за кермом не п'ю. к*кк Телефонує Петрик: - Алло! Це телефон чотириста сорок чотири сорок чотири сорок чотири? - Ні, це чотириста сорок чотири сорок чотири сорок п'ять... - Це ж зовсім поряд - Оленку покличте! У лікарні: - Це правда, Петрику, що ти нерішучий? -1 так, і ні... 1 У дворі під вишенькою, рясно всипаною червоними ягодами, стояли санчата. Господарі двору фарбували горище і всі речі з нього позносили вниз. До санчат підійшов хлопчик і сів. - Обережніше! Дивитися треба, куди сідаєш, - раптом почув він чийсь голос. Хлопчик озирнувся, але нікого не побачив. Він посунувся на краєчок санчат, але той же голос озвався знову: - Я ж просив обережніше! Посунься в інший бік. Тут сиджу я! Хлопчик злякано підхопився із санчат. - Ну куди ж ти? Не йди! Мені самому сумно, - тихенько попросив голос. Сідай тільки з того краю. Хлопчик ще раз озирнувся довкола, трохи повагався і сів. - Ну привіт! сказав хтось зовсім близько, наче й справді сидів поруч із хлопчиком. - Привіт, - несміливо відповів хлопчик і обережно посунув руку в той бік, звідки чувся голос. - Еге, так нечесно, ти хочеш мене впіймати! образився хтось на другому краю санчат. - Ні, я просто хотів... я ж тебе не бачу, - хлопчик забрав руку І І - Я Санчатко! Хіба ти мене не знаєш? - Ні, - розгублено відповів хлопчик. - Ось тобі й маєш я його взимку врятував, а він каже не знаю", - образився Санчатко. Хлопчикові навіть здалося, що він відсунувся аж на самісінький край санчат. - Не сердься, Сан... Сан... - Санчатко я, - все ще ображено підказав голос. - Не сердься, Санчатку! сказав хлопчик. Краще розкажи, як ти мене врятував. І я згадаю - А пам'ятаєш, - голос озвався ближче, наче Санчатко підсу І нувся, - як взимку ти спускався із гірки і санчати летіли прямісінько... - Прямісінько в грушу! згадав хлопчик. І якби Кудлай не відштовхнув їх убік, то я... - То не Кудлай, -…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"