Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2023 №03 Сторінка 21

Журнал Перець 2023 №03 Сторінка 21. ДАЙДЖЕСТ рядки написані війною Оникій ШЕВЧУК РОСІЙСЬКОМУ НАЙМАНЦЮ ПІСНЯ «КІБОРГА» злива Ну що, послухавсь - взявся за ЗЕМЛЯЧОК збагнеш!): Атакують справа, В лоб свинцева Отака забава. труди? Підзаробить на смерті закортіло? Лишаєш закривавлені сліди, Вдивляючись у власний рай прицілом? Підзаробляй, як хочеш, тільки знай, Нащадку ханських орд із темночасся: Твоєму злу настане раптом край, Хоч як би ти не скиглив, не пручався. У мить оту збагнеш (якщо Наступають зліва, Атакують справа, В лоб свинцева злива... Отака забава. Скиглять міномети, Гавкають гармати. Хтось воліє вмерти, Хтось безсмертним стати. Дим перемішався Із густим туманом. Хтось вже відстрілявся, А мені ще рано. У прицілі клятий Рашен біля «Граду», Ще свинцю налляти Маю в груди гаду. Хай сповна нап’ється Нашого «узвару», Хай він захлинеться Від оцього дару. Будем, хлопці, жити, Вище носа, брате! Можна тіло вбити, Дух не відібрати. Наступають зліва, Коли палав Майдан, Палив брехню й зухвалість,: Він боронив плацдарм У власному підвалі. Коли покликав дзвін На битву з окупантом, Одним із перших він Зробився емігрантом. Покіль трива війна, Від імені народу Він віскі п’є до дна За честь і за свободу. А як прийде пора Стрічати перемогу, Додому ця мара Повернеться, їй-богу. Та як би не було, Нехай затямить двічі: Чесніше куля в лоб, Аніж плювок у вічі. Твій заробіток лютим є доволі, Який не роздаси, не проковтнеш, Надгробок без хреста у дикім полі. сміх, і гріх ЧОТИРИ РАКЕТИ Ох війна, війна... Як кардинально вона змінює людей, щоб ви знали. Усі ті, хто до війни біля бару рвали на собі майку, били пустою пляшкою себе по аналогічній голові і горлопанили «всєх порву», зникли. Хтось надів спідницю і виїхав за кордон, хтось закрився в хаті, боячись, щоб, крий Боже, якась повістка з військкомату рикошетом не зачепила його найдорожчу душу. А ті всі тихі, які боялися, щоб їх не «порвали» біля бару, тому туди й не ходили, мовчки взяли свої клунки і пішли добровольцями на фронт. Я хоч і призивного ще віку, але, чесно скажу, сам на війну не рвався, бо ж до мене поз’їжджалися діти, внуки, і комусь потрібно було всіх цих «біженців»…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"