Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Лис Микита 1966 №05 Сторінка 2

Лис Микита 1966 №05 Сторінка 2. МРІЯННЯ ПРО НЕМОЖЛИВЕ Здається, є ще дерево на світі Що з нього Єна овоч скуштувала. Якби то знати де? Я скуштував би. Я всі поїв би овочі. Поїв би! У тіні листя вічного я ліг би І, гикаючи, травин би я совість. А люди? Ах, ненависно плювали б На мене ситого і навіть мертвих Приводили б і однозгідно пальцем Показували б їм: .,Ось він, обжора! і мали б рацію. Ян грім. 1 мали б! У що ж би світ прекрасний обернувся, Телепаний цнотливістю й гріхами? У кашку з молоком. У теплу кашкуі І пам’ятник мені здвигнули б люди, Моїй ганьбі, на всі віки тривалий, Веселий пам’ятник па пострах дітям: АІоіо подобу з качаном у роті В бунтарській позі п’ятами у космос! Якби я дерево знайшов! Не бійтесь, не знайду. Не хочу. Бабай (Частушка) Ми і ви одна комуна, -Ми і ви один народ, Від якута до румуна, Від Баку до білих вод! Тож усе, що з поля, з клуні, Що з копальні, що з води. Все належиться комуні, Все дайош сюди! В нас усі дорібки спільні, Соц-змагапия добровільні, Всяк працює на загал Мц і ви, і весь кагал. Все артільне, все фабричне, Геть усе єдиноличне, Від бурди до баланди Псе дайош сюди! Що там ще? Тарас Шевченко. А за ним? Франко Іван. Все дайош, чи ко , чи енко", Чи старий Бонн. Нас бо міцно воз'єднала Та одна окопна вош, Що кусала І казала: Все сюди дайош!'* С і м ар о ЕПІГРАМИ АКТУАЛЬНЕ Факт. Це…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"