Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2022 №23 Сторінка 12

(Вінегрет із Перцем)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2022 / № 23 / Сторінка № 12
Журнал Перець 2022 №23 Сторінка 12 - Вінегрет із Перцем. Аліфуат СЮЄР Аліфуат СЮЄР Уповільнюють кроки чоловіка надмірна вага, старість і жіноча краса! При діареї не до галантності! Непотрібні речі у скупих стають антикваріатом. Помилку може виправити, якщо вона не відправила тебе на той світ. Духовного каліку розрізнити набагато важче, ніж фізичного. Невже крадені громі не пахнуть в'язницею? Обіцяного жде лиме народ. Не дорожить здоров’ям, але як припадає перед ліками! У тимчасових прикоритників зископомук ведеться у прискореному режимі! Василь КОНОПЕЛЬК-О Махмуд ЕШОНКУЛОВ Дісталася якось стара Перепелиха до райцен-центру і, виходячи, але виглядало це, як «злазячи», з маршрутки проклинала її і ту дорогу, якою приїхала на станцію. Правда, під цю роздачу потрапив і пенсійний відділ, до якого саме вона й приїхала. «І це ж треба було, Господи, трястися цією дорогою в таку далечінь, щоб ото завезти ту нещасну довідку про склад сім'ї? Невже не можна було передати прямо з тієї сільради, отим «Тернетом»? Люди кажуть, що ним тепер все передають і картинки, і кіно... А то якісь букви. Тьху! Мало не розтрусило на часті цими дорогами», сердилася Перепелиха. У пенсійному їй трохи поталанило, бо люду було мало та ще й знайшлася добра душа молодшої пенсіонерки, що поступилася місцем у черзі. Тож довідку здала і, підбадьорена підвищенням пенсії аж на п’ять гривень і шістдесят копійок, почовгала на базар. Скупивши що треба, не забула і про священний обов'язок для периферійних відвідувачів райцентру - з’їсти біляша. Отож бо воно як приїдеш додому, а внуки підбіжать і: Бабо, бабо, а де ти була? , а ти їм: До райцентру, дітки, їздила , - а вони тобі: А біляша, біляша ти там їла? - і якщо ні, то вони тобі: Тю?! То ти даремно їздила, бабо, в таку далечінь та й ще такою дорогою. А ще, біляш був таким популярним і тим, що просмажений в одній і тій самій олії, яку ніколи не міняли, тільки доливали, забезпечував відчуття ситості надовго. Декотрих ще й на другий день нудило. Купила, але їсти не стала, вирішила на зупинці перекусить, поки чекатиме маршрутку. На автостанції присіла на лавочці, дістала свого біляша... Хоч і осінь, але ще тепло, сонечко світить і пташок ще чути крізь гуркотіння моторів автомашин. Гарно так навколо, приємно Перепелисі, недаремно до райцентру з'їздила. Тільки-но відкусила біляша, аж тут поруч якийсь патлатий чолов'яга появився. 1211 Журнал ПЕРЕЦЬ... ЬПркі Лутете.регеїк.огв.иа Стоїть говорить сам до себе, ще й руками розмахує. Каже: «Добре, я зрозумів...Я обіцяю, все порішаю, не переймайся. Слухай, може ти порадиш гарного адвоката?.. Розлучаюся, а вона на мої статки рота роззявлаяє... Я розумію, заплачу, це не проблема». «Якесь дурне, чи що? Саме до себе балакає, а з виду і не скажеш. Он як охайно одягнутий і вбрання не дешеве», - подумала Перепелиха, а молодик поправив патли біля вуха і замовк. «Відпустило бідолаху», - вирішила вона. Аж ні, знову відкинув патли за вухо і наче дивлячись на стару Перепелиху, завів своєї далі: «Ну, привіт». Баба чуть не вдавившись, гикнула: - Гик...рий день.«А звідки це ж він мене знає? Чи йому всі тут «знайомі», хворе ж бо. Ти дивись, як дивиться? Ніби як наскрізь... Мо, й не бачить мене перед собою», - сполошилася стара. А чоловік знову: - Як доїхала? - Ох, дав Бог якось доїхала, відповіла Перепилиха, пильно вдивляючись у молодика, шукаючи в ньому знайому людину. «Можливо, хтось з нашого села, а може ще й рідня якась? Очі вже не ті, пам'ять стареча, а ця дітвора повиростала, як гриби після дощу... Хіба так одразу і впізнаєш?» - подумала стара. - Ну, це…
 Вінегрет із Перцем

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"