Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2022 №21 Сторінка 14

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2022 / № 21 / Сторінка № 14
Журнал Перець 2022 №21 Сторінка 14. ПРЕВЕНТИВНА Люся сиділа біля трюмо і розглядала своє гарненьке личко. Вона пильно сканувала кожен клаптик шкірина обличчі, чи крий Боже не з’явилася там якась зморщечка. «Ой, лишенько таки знайшла! Ось вони по обидва боки причаїлися біля очей. Треба негайно зайнятися собою, бо вже далеко за три...тр..треба це усунути» не захотіла собі нагадувати про свій вік, заметушилася біля дзеркала, Люся. «А то так я ніколи заміж не вийду» підстьобнула вона сама себе немов ту кобилку, що перейшла з рисі на крок. Вона звісно мала собі хлопа, але ж такі зустрічі шлюбом не назвеш. Вправно тюнінгуючи фейс і не тільки для Юрка, а й і для лайків у фейсбуці, вона чомусь згадала свою подругу, Галку, яку недавно покинув чоловік. На її душу одразу накотилися емоції. Емпатія змусила поспівчувати, пожаліти подругу, але десь із жіночих глибин виринула та «справжня» емоція, яка солодко лизнула Люсин егоїзм і на весь голос вигукнула: «А так їй, сучці й треба! Щоб втримати біля себе мужика, то потрібно над собою пахати. Ось, як я, по декілька годин біля дзеркала на день. А що вона думала, вийшла заміж і все?! Імператриця?! Спіймала бика за роги?!» Враз вона згадала за свого Юрка, який він у неї красень, а який добрий, чуйний і не скупий. Он яку гарну каблучку подарував, і шубку ще обіцяв, а як кохає.. В цю мить вона згадала минулу бурхливу ніч... і соромливо посміхнулася. Люсине серце раптом знову защеміло співчуттям і вона вкотре згадала подругу Галинку. «Бідолашна, і як тільки вона пережила цю трагедію? А якби це трапилося зі мною? Якби це мене, Юрко зрадив і покинув би?» і вона спробувала уявити собі таку саму ситуацію. Але, як тільки вона не фантазувала, її Юрчик аж ніяк на роль зрадника не підходив, порядність так і випирала з нього. Вона з полегшенням зітхнула і прийнялася знову чаклувати над своїм обличчям. Раптом з усього розбігу в її голівку влетіла страшна здогадка і з усього маху так врізалася в лобову кістку, що Люсі здалося ніби в неї на нігтях лак потріскався. «Боже, яка ж я дурепа, («Я знаю.» десь в глибинах Всесвіту зголосився, Господь). Яка я дурепа.» заверши ла аналіз над собою, Люся. «В минулому місяці він цілий тиждень не приходив до мене. Казав, що був…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"