Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Комар 1949 №01 Сторінка 2

Комар 1949 №01 Сторінка 2. ОСІННІ НАСТРОЇ ПОЖОВКЛА ЗЕЛЕНЬ, ВІТЕР СВИЩЕ, ЛИСТКИ ЗІВ’ЯЛІ ВНИЗ ПАДУТЬ, глядиш СУМНИЙ як СХОДИТЬ НИЖЧЕ НА ШЙДОМІРІ СРІБНА РТУТЬ. ПРОЧИТУЄШ ЛИСТИ ЛЮБОВНІ (В КИШЕНІ ЧУЄШ БРАК ГРОША) СЛОВА КОХАННЯ ЛЮБКИ ДОННИ КИДАЄШ В ЛЮТІ ДО КОША. ДЕРЖАВИ ШЛЮТЬ ВЗАЇМНІ ноти, З ПОГРОЗАМИ, ЩО ГОСТРЯТЬ НІЖ, НА ДІЛІ ЦЕ НЕВИННІ ПСОТИ, ВІД НИХ, СТОЇТЬ ВЖЕ ПОВНИЙ КІШ. І ТИ СТОЇШ СУМНИЙ ПОХМУРИЙ, ЩОБ УТЕКТИ ВІД ЗЛИХ ПРИМАР, ТУТ РАДІСНО ХОЧ СЕРЕД БУРІ ВЛІТАЄ НАШ ЖУРНАЛ "КОМАР . Слово До Читачів Але змінилося дещо в нашій внутрішньо-україн - ській політиці , тому не від речі буде з’ясувати моє становище до цих змін. Дозвольте, Дорогі Читачі, спершу пригадатися Вам, бо ж ми з Вами давні знайомі: я той самий Комар , що перед війною прилітав до Вас у Канаду з Рідних Земель. Може, трапилося мені тоді і декого з Вас вжалити, тож пробачте, прошу: така вже моя вдача комарина і такий фах кусливий. Жив я сім років на Рідних Землях у видавництві І. Тиктора, аж поки у Львові не прийшла в 1939 р. зміна клімату: сонце сталінської конституції прижарило так, що я хоч і які комарі на спеку видержливі не витримав. Як бачите, навіть комареві в царстві Сталіна годі витримати (щож тоді про людей говорити?). О-тож я втік на захід і став емігрантом. Зі страху перед, репатріяцією сидів досі тихо. Той Комар-їжак , що бренів в Німеччині, то не був я. Врешті завдяки шляхетній допомозі людей мені…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"