Перець
ГУМОР І САТИРА

Комар 1948 №21 Сторінка 5

Комар 1948 №21 Сторінка 5. Дорогий Комарику і Ти, їжаче, і Ви, Вельмишановний Пане Ри-дахтіре! Насамперед: Слава Ісусу Хри-сту, а сподіюсє, жи ми відповісте: Слава на вікй Героям слава! Отож в перших ридах мого листа хочу сє поскаржити перед Вами з моїм горем. Бо й самі скажіт Ви, там на далекій чужині, запроторені наші потішителі, чи не маю я рихту перед Вами виводити жалі? Я, як тільки но того кровопій-ницю шляк трафив, зараз кинув ім тіжку тройгандельску запроторену панську Польску і приїхавім до Німеччини, щоб сє ту зари істру-вати на бідного і нещасного українця скитальця, жи то ни має в світі права, ні хати, ні маєтку, ні коровці, ні ніц. Бо писали тоді там, де я був, всі казети і говорили в радіоні, жи якась тьотя Гунрра дає всім віхт, дах над головов і жи не треба ніц робити. Казали ми пани іти до Ганнуверу, тої столиці німецького паньства, шо повстало на рузах кровопійцє Цтлєра, і жи сє нині називає Нідерзахсен.. Ту ми дали файну касарню, назвали ї Ля ер Лисенко і казали чекати, аж сі хтось надімнов змило-сердит і озьме мне до Гамерики чи до Англії, де не п’ют більше кро-ви з таких нещасних запроторених патріотів, як я, і Ви зі мнов. От і я ту сиджу вже другий рік і сє не можу дочикати тої шифи, що з Бремена возить жидів до Палестини і висаджує назад в Гамбургу. Було би всьо в поритку, якби не наші пани, що заложили си ще єден Комітет і назвали го До-поможним Центральним Комітетом бритийської зони і взєлисє за допомогу таким, як я. Ті пани кажуть, жи нас ніхто в світі ни знає і жи ми бідна нація. Врадили вони, жи тре давати англікам і німцем якісь кумцерти, жиби сі називало Призентанція . Дивєтого давали наші пани виставку вишиваних лахів, жи то колись моя Параска ще, як ми були дома, вишивала і показували їх чужим панам враз з тими рушниками, шо їх мала дістати тота файна курулева Англії, що її фу-ту рафію показувала казета ПУГУ . Но сі тота виставка закінчила, а вже наші пани врадили, жи треба ліпшу призентанцію зробити. І на мурах Гануверу зараз повивішували вони такі плакати, де сі писало, же тогоди то відбудесє Великий Призинтанційний Кум-цгрт Українських Артистів . Тота призинтанція мала бути тільку для ан лікуф і німців. Наших на салю не пускали. Для них пани з Комітету на бритийську зону віддали місця на гальорці , як казав той Панько з ля ерової поліції, жи за войни під Ласовом служив. Он дивлюсі, аж там, ще далеко за мнов, сидит професур з гімназії, що мого бахура лісторії вчит, ще дальше професур зі шпи-талє, попід стінов самі магістри, позаду нізініри і всі всі гінтелі- ентні люди з ля ру. А на салі нима нікого, тільки виджу Михасє, жи то ревуром їз-дит, а служит в Кумітеті, десь там якийсь ганлік жомнєр сі за-плентав, ще де інде якийсь шо-фер-німець, жи панів привіз. А чис вже зачинати. Казали, жи сі пунтуально зачне пів до семої. Ми з Парасков прийшли дуже…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"