Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Комар 1948 №21 Сторінка 2

/ Комар / Рік 1948 / № 21 / Сторінка № 2
Комар 1948 №21 Сторінка 2. ШЕВЧЕНКОВІ І ЗНОВ ТВІЙ СВІТЛИЙ ДЕНЬ, МОВ СОНЦЕ, СЕРЕД НАС ОСВІЧУЄ З ВИСОТ БЕЗСМЕРТНО ВІЧНУ ДАТУ МИ ЗГАДУЄМ ТЕБЕ, ЯК БАТЬКА, В КОЖЕН ЧАС, І В СПОРАХ І ЖАЛЯХ БЕРЕМ ТВОЮ ЦИТАТУ В повітрі вже чути весною -.. Над будинком репатріаційної комісії товчаться воробці і злобно виспівують: Свірк! Свірк!... Мій приятель, зажурений і смутний (поезій взагалі ніколи не пише!) влітає трьома погибелями до моєї кімнати:.. Друже! ' говорить клопіт . . Який? Жінка мене зраджує ... Зраджує? Ну, що ж, коли тебе жінка зраджує, то розведися з нею! Але, чи. вона тоді перестане мене зраджувати? питає меланхолійно друзяка. ч Ми навіть, щоб і не хотіли, то мусимо себе зрадити: четверте число Лиса Микити вийшло жовте,, а Комаря синє ..' І хай хтось після цього тепер скаже, що консолідація національних, сил не поступає вперед... Рі-пЬстУпйе!' ' До ЦПУЕ навіть поступило 128 йаяв в справі одержання ліцензії на чергові пресові органи. Як довідуємося, на Юденбур у серйозно застановляються над справою уділення ліцензії для Рідного Слова . Ану, де дай, Боже, Рідне Слово щераз згуртує довкола себе всіх українських письменників і науковців, а тоді що робитиме МУР, що робитиме Самчук і Шерех? Де і в кого останній вмовлюватиме,-як в жида хворобу, що два плюс два рівняється шість, а біле ніколи не може бути чорним. Че о сє пан ви лупя? питаю при цих словах знайомого жидка з львівського Пляцу Тео-дооа (не КУрпіти!), що останньо на Жідлюн у торгує м’якими. А че о сє мам не ви лупяць? сміючись говорить він. Пшеце ви єстесьцє таци сьмешні!... І він правду каже! Це так я сам, але ми, компактно, дуже-смішний народ. Так, ми смішний народ, але гуморесок писати нема і іу. З писань наших гумористів можна розплакатись а з публіцистів реготатись... Я особисто знаю, що зі статтей про польсько-. українські проблеми в Часі один добродій так холерично розсміявся, що аж в: СХС мусіли йому сту-» лювати щоку.- А одна пані на Фраймані, то взагалі до нині не може собі стулити. От, бідака! Але коім’цього всього народ таки любить; читати. Пане Климишин! - звертається на Дахауерштоасе одна добродійка з Провінційно-центрального табору, « можна б у вас щось дістати до читання? Щось пані добоодійка бажають собі; з великої літератури?. Ні. пане добродію, дайте щось таке, що було б зрозуміле і логічне. Щось нормальне... Йде весна ... Нормальна весна. Весно, ти мучиш мене!... : писав Франко. І мене також ’ мучить. Мучить мене думка, коли люди,' з весною…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"