Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Зиз 1928 №14 Сторінка 8

/ Зиз / Рік 1928 / № 14 / Сторінка № 8
Зиз 1928 №14 Сторінка 8. Наші професори. Професор Перепічка налягав на ногу ще з того часу як малим хлопцем упав з ровера, але любив чванитись, що це йому на війні сталось, розказуючи ученикам в клясі, як то одного разу розірвався під ним Гранат, а він зірвався з поломаною ногою і повів сотню дальше в атаку за що дістав ордер, який має в дома. Хоча ученики знали, що професор Перепічка цивіль від уродження і невірили тому, всеж таки слухали його радо, тимбільше, що на балачці сходила бездільно година і не брали двійок. Але бувало й таке, що проф. Перепічка не мав воєнних1* настроїв до оповідань і з приходом до кляси зараз ставав за катедрою та витягав нотес... Тоді була біда, і ученики мусіли собі якось радити. Одного разу прийшов він так до кляси, а що повіяло було зимно то проф. Перепічка мав на собі старе своє футро. Знаючи чванькуватісь проф. Перепічки двох учеників у першій лавці почало штовхатись ніби то у сварці: Тисячу! кричить один. Неправда: пять тисяч кричить другий. Що таке., що там за бійка?! питає нібито не чуючи проф. Перепічка. Прошу пана професора він говорить... Що говорить? Говорить, що то футро коштувало тусячу... А ти що говориш? Я кажу : пять тисяч... Обидва не маєте рації: воно коштувало пятьдесять тисяч!.. І почав розказувати довгу історію про цінність свойого футра аж до кінця години. * Отже, відповідь греків була: прийди і візьми. А коли грекам дали знати, що перзів так богато, що їхні ратища заслонили сонце, тоді верховод греків, Леонід, сказав: мені вже того за богато, Верета, і коли ти не перестанеш, то я зараз поставлю тебе в куті за кару... Леонід сказав: тим краще, будемо битись у тіни. За чотири дні почався біг». Врешті зра дник на імя... Перепічка! давай сюди цей шнурок; тут не місце на забаву!.. І так, Ефіяльт показав перзам дорогу через гори і тоді між греками понісся жахливий крик: хто там до чорта, кидає паперами?!. На чайному вечері. Будь ласка, панно Галю, може позволите один чайок? О, щиро дякую, я вже випила один. Ну, хочби ви випили й два, то я всетаки попрошу третий... Коханні на селі. Село і серце відпочине. Тиха ніч. Зорі. Місяць. Тин і перелаз. Ох, Парасенько моя... Чого тобі? Нічого, люблю тебе так, що й сам не знаю. Ну і що? Кленусь Богом... ясочко моя, люблю тебе, ой як люблю... Правду кажеш? Правду зіронько.. сватів до батьків…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"