ГУМОР І САТИРА

Зиз 1928 №14 Сторінка 7

/ Перець / Зиз / Рік 1928 / № 14 / Сторінка № 7

Зиз 1928 №14 Сторінка 7. Чесний дедю! А цисти вже читали тую коровечу казету Народну Справу*, я вже еї читав і ми се доста сподобала. Йно ни знаю як коровам. Бо то, рахувати, всьо ніби файно, йно п од луз" чогось, як худобину здує, то не знав ци воб-стане. Найгірше на весну як се при. хопит свіжої трави, або на росі, ци на конюшині, Тода вже еї навіть ка- ЧІП зета ни поможе. Найвенци сподобалосі ми в тій казеті подзенкуване, щ і то так фай-но віписав редахтір в піршім нумері. То таке до складу, жи можна з нього навіть співанку зложити. Дай Боже здоровля корові. Просить мене пан редактор: Слухайте Іване! Прийдіть до нас на хрестини Як вечір настане! Бо вродилася газета Тай стає на ноги, Треба би їй побажати Доброї дороги А ви, Йване, потрафите Це все до прикладу Так що можна приложити З переду, і ззаду. 'То раз, файно написано! А з тим будьти ми здорові. Грицко Гуцайло Гуцько. 11 Наші діти. З новелі Ліхгенбергера Іванчик оглядає лопату городника, приперту до стіни і питає: Як думаєш, дідуню, скільки літ цій лопаті ? Я гляджу на нього із зачудованням. Як важко нераз дорослим збагнути душу дітвори! Що ти хочеш сказати? Ну так, дідуню! Він приміряє до себе лопату. Вона на дециметер висша від нього. Іванчикові пять літ. Він надумується і каже: Цій лопапі буде принайменше шість літ. с * Дідусю питає малий Мірко коли' люди вмирають, то йдуть до Бога. Правда? Так, хлопче. А чогож їх закопують в землю? Цеж не є дорога до неба. Певна річ. Я надумуюся, яку дати відповідь, на щастя сам Мірко приходить мені у поміч. Вже знаю! каже врадуваний Вони беруть шофера. 1 захоплений цею ідеєю, він ве-чером говорить. Як стану великий, буду шофером в такій шапці і буду перевозити вмерлих до Бога * * На моїм бюрку стоїть випханий їжак. Мірко дуже його любить. Ось нині питає мене: Д’дусю чи він вмер? Так. Цей їжак був колись живою звіриною, його вбили і випхали. А слон в книжці з образками чи це правдивий слон? Я пояснюю наново: Це тільки образок, який люди вималювали. Значиться, він не є живий, але і не є вмерлий? Це вже скопліковане питання. А Софійка з тої червоної книжечки, вона мала стільки пригод, чи вона жива чи вмерла? Гм.. Софійка не є справжньою дівчинкою. Це тільки історія про неї Мірко невдоволений. Ну, як вона не є правдивою дівчинкою, то воно все брехня!" Але нараз побачив гіпсову фігуру чоловіка, похиленого там в городі в кущах рожі А чоловік тамки, чи він живий? Та ні, дурнику! То він умер? Він і не вмер. Це кусок такого тіста, яке люди виробили на фігуру, як ти робиш собі з піску. А! значить, знову…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"