ГУМОР І САТИРА

Зиз 1928 №12 Сторінка 7

/ Перець / Зиз / Рік 1928 / № 12 / Сторінка № 7

Зиз 1928 №12 Сторінка 7. Планетннк (Правдива історія про мандрівного агронома Село Бідотяги, звичайне бідне собі село,,почуло радісну вістку. В неділю, на проповіди, говорив панотець, Що незадовго скінчиться їх біда, стане всім лекше жити, бо приїде агроном і дасть раду, як треба господарюй, як треба робити, аби поле родило так в десятеро, як тепер родить. А треба знати, що панотець села Бідотягів, то панотець якого пошукати! З військових людей. Старшина. Та ще який: колишній сотник, від арте-лєрії. І сам біди зазнав і богато перебув радби тепер неба людям прихилити. От каже він: - ... Людоньки добрі. . так і так бідуєте і добра не знаєте, бо не вмієте господарити, бо не навчилися того способу, який мають Чехи та Німці, що в них голий пісок родить краще, як ваша сита земля. Від тепер вже будете знати. От, був я у місті, в повітовім Союзі і там казали мені, що вже мають сталого агронома, який буде по селах ходити, землю справджувати, нарід учити як має робити, аби було краще жити І похитали людоньки головами, і зраділи: Ну скінчилася наша біда! А панотець доповідав ще, аби всі господарі посходилися, та красно по* вбиралися, бо того агронома треба повитати як буде в село входити. То було одної неділі, а на другу прийшов той агроном до села. Прийшов пішки, бо то агроном мандруючий і він не любить фірою їздити. Як дальше сталося то вже розказував Семко Біднийбогач, на ярмарку: ... Отой нібито мандруючий агроном непоказьиий собі Невеличкий ростом і прижмуркуватий. Одно плече носить трохи на бік і ніц йому ніби не бракує тільки, що на носі має окуляри невеличкі. Як прийшов він до села, то люди позбігалися, а наші панотець звитали-ся з ннм тай повіли кілька красних л слів. Він витягнув хустину від носа, обтер скла на окулярах і пчихнув два рази. Потому висікав до хустини ніс і позираючи на господарів сказав: аДай Боже здоровля!" А господарі відповіли Дай Боже і Вам!" Потому довкола по щось собі позирав на і подумав: його знає... він став, розглянувся селі, подивився на хмари покмітував... А як він хмари то я собі зараз всяко може бути. Хто Довго він так не стояв. Може мінуту, може дві; а може пів години. Потому взяли його наші панотець попід паху тай повели, нібито до себе. А він випрошувався. Потому каже тепер ліпше відразу на поле. Поцере илилися трохи тай повернули на поле, а за ними і люди. Пішли господарі, господині, а навіть діти пішли. Правду сказати ціле село побігло; так як на який відпуст. Вийшли зразу на хлопське. Він казав людям спинитися на дорозі" коло хреста, а сам ходив від межі до межі. Все нагинався, приглядався завертав то у цей бік то у той гейби той г.ес, що сліди обню сує. Правда, то ще не веьо: витягнув з кишені якийсь папірець і щось до нього зазбирував... Оттак присяде, прикуцне і нишпорить на оранині. Заглядав і по бороздах... І траву микав ніби пощіпував... Як вже пообзирав, що було треба, то вийшов під горб і глянув довкола по хмарах та по небі. Дивився на всі чотири сторони світа. І…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"