ГУМОР І САТИРА

Лис Микита 1960 №03 Сторінка 5

/ Перець / Лис Микита / Рік 1960 / № 03 / Сторінка № 5

Лис Микита 1960 №03 Сторінка 5. мольо Незабутня силюета, з похиленою головою, в окулярах, з цікавим для карикатури носом і Ку- вапнено. Пам’ятаю, як зараз по першій війні пішла по Львові мода співати російські помайся, (Зпїзали або таки по-російськп, смішною нераз галицькою вимогою, або в перекладі. Тоді майстром таких перекладів був Микола Голубець або, як ми його називали, Мольо". Покпиваючи собі з пих романсів, Павло Ковжун пробував при гітарі по-своєму їх перекласти. останній патик догоряє А Параски немає, немає Паяло Ковжун прибув до Львова а петлюрівською еміграцією ї, як кожний порядний приднгпря-пець, мав труднощі з вивченням-польської мови. Сміялися з Ковжуна у Львові, як- він купузав папір. Прийшов до крамниці і звернувся до про-давця-поляка: Проше мнє даць папєжа. Одного разу малював Ковжун иортрет одному польському старшині. Сидить старшина, позуючи, а щоб не ОХЛЯ’З від безкінечного сидіння, дружина мистця, пані Тамара, забавляє його розмовою. Нараз Ковжун, бажаючи зарисувати уста позуючого, відзивається чемним то’ном: Пшепрашам бардзо, але пех-пан на хвільке стулі гембя!.. В домику На ул. Вроновських, де жив Ковжун, в сусідстві жили поляки. Ковжун вибирається до міста, а сусідка передає йому якісь справунки і на відхідному напоминає:…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"