Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Зиз 1927 №14 Сторінка 8

Зиз 1927 №14 Сторінка 8. Гала-драла. (Автентичний нарис одної''події'). Наук. Т-во ім. Шевченка у Львові. Саля засідань. Нестори і немовлята української науки. Реферат гостя з Вел. України: Так значить, да, вельмишанівна громада не знає мабуть, що таке педагогія?... Радянська влада так сказать виховує, о... Положим нове виховання, так сказать... І так далі, і так далі, в тому самому сенсі. Вельмишанівна громада слухає, др. Донцов виходить на двір, щоби провірити чи й там чути грімкий голос бесідника. Виходячи хлопає з привички дверима. Бесідник дальше положим" кладе радянське виховання на лопатки. Говорить, говорить, як на мітія у до дядьків говорить і на проф. Свєн-ціцкого тільки споглядає: Так сказать о... Нагло шум у дверях. Два кандидати на академіків (оба кінчили колись академічну гімназію у Льові), один відомий дослідник друкарських помилок в листах шзагра тітки Антоновича до б. своєї нареченої (ця праця вийшла друком в Записках Н. Т-ва ); другий автор відомої розправи про гемороїди у кріликів, зявляються білі мов простирала: Вже... вмерла... шепочуть до вуха найблище сидячих. Що, як?., хто?.. Засідання переривається. Вчені та кандидати на вчених окружають прибувших тісним колісцем. А вони: Ось ми довідалися, про жахливу вістку. Нині прийшла телеграма до редактора X. Редактора дома не було, в білярд до кавярні грати пішов. Телеграму відібрав його синок, відписав і нам відпис її дав. Сам побіг повідомити батька... Ну, говоріть, що у телеграмі? Ось її відпис, по німецьки вислана; Ше еп Ьгаііапи іосИ КоЬуІапзказ ІиЬІІаит гегзсНоЬеп. (Ізза братіяну смерти Кобилян-ської ювілей відложений). На салі затихло неначе на зборах глухонімих. Вчений др. Котигорошок заявляє врешті зі слізми в очах і на носі: Трагічна громадо! Наша велика письменниця Ольга Кобилян-ська впала жертвою страшної недуги братіяну". Вмерла в передодень одержання досмертної пенсії у висоті 50 долярів місячно від уряду Радянської України. Поклонім голови перед її великою тіню... Засідання переміняється в одну мить у жалібну академію. Вчені голови мандаринів з вул. Чарнецького розхитуються одною великою сим як не фонією болю. Йдуть промови, спогади й знову промови. А далі: Скажіть, а яка оця недуга братіяну",... страх сильна мусить бути?.. То ся розуміє, в один день з ніг валить!.. Бо подумайте, Коби-лянська ще три дні тому назад листа до професора Н. писала... Нова якась, біда проклятуща!.. Але подумайте: пенсія! Пять-десять долярів щомісяця...1 пропала, як За урскі! То все так, як пенсію старим давані. От, людина молода, пожити довго моглаб і неодно. Сумували вчені, душа гнулася бамбус... На другий день виявилось, що Ольга Кобилянська вмерла на не дугу братіяну", але циганський пре-мієр Братіяну вмер і по тій причині примусово ювілей письменниці відкладено. Виявив це сам редактор, коли ранком прочитав уважливо телеграму. Але вістку поперту авторітетом Наукового Товариства здержати в розгоні було важко. Редакції деяких часописів, що поспішилися з нею, ще менш-більш в час поробили спростування. Тільки вчені не мали як спростувати своєї жалібної академії та своєї неоглядної,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"