Перець
ГУМОР І САТИРА

Лис Микита 1960 №01 Сторінка 5

Лис Микита 1960 №01 Сторінка 5. Як тільки почали ми поселюватись на вільній землі Вашияг'тона почалася наша політична діяльність. Спочатку проявлялася вона у вічезій формі. Нові скликали на віча стару еміграцію і змальовували наші кривди і терпіння під поляками, більшовиками і німцями, та наші страждання по ДП-таборах. Звичайно, при кінці такого віча, предсідник закликав приязних до складання пожертв для скитальців в Евролі і тоді по залі йшов у рух капелюх, до якого падали дайми , квод-ри’’, а рідше зелені". На одному вічі, на якому був я вперше, цредсід-ник грімким голосом закликав: А не жалуйте гроша, давайте так, щоб воно вас заболіло, так як боліють наші бідні екн-тальці по таборах в Евро-пі, наші голодні і вимучені браття і сестри. Біля мене сиділа якась місіс і тримала в руці кводра , щоб вкинути його в капелюх; та коли почула грімкий голос предсідника, зробилося їй жаль бідних скитальців, обтерла сльозу і витягнула з кишені ще другого кводра , який її вже мабуть заболів. Та мода на віча скоро перевелася, бо одне й те саме "не можна було повторяти; тому прийшли до голосу маніфестації з транспарантами, промовами, оркестрами і чужомовними промовцями. З черги прийшли академії з всякої нагоди. Хто придумав що назву, це докажуть може колись наші історики, на кожний спосіб назва майже геніальна. Академії ще не переселися й досі, але життя їхнє вже не довго, бо починають На них дуже нарікати, головно наша патріотична молодь і то ця, жіночого роду. Бо деж, тільки подумайте! . сиди в залі на твердому кріслі і слухай промови, а то дзох, або й трьох про- на Місяць. , Вмочу перо хай снігом віс! О, як нападало багато.’ Які смішні і щедрі мрії Ех, дурню, не спіши! Помалу? Ну й розлилось!.. Нема чорнила! А так здавалось прийде нині Моя, немолода вже, мила Вмочу перо хай дзвонять санп! . І дзвонять! (Серце, ти шалене!). Вже чую голос: Гей, Богдане!.. знаю це до ясене. I на папері -Писати місця вже нестало Так…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"