Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Лис Микита 1960 №01 Сторінка 2

Лис Микита 1960 №01 Сторінка 2. Час тріснув батогом і ми увійшли в десятий рік видавання нашого журналу. Історики наших пресових злиднів нехай запишуть собі це у сво- - перший у пас сатиричний журнал, який дожив такого, як на наглі обставини, поважного віку. Додайте до того, що в емі раційиих обставинах, коли не втрималися ні один із численних започаткованих сатиричних журналів Інших народів, навіть багатіших і численніших, тільки ми, українці, змогли позволити собі па цього роду еміграційний лтоксус. III ІС в залізною заслоною правдивої сатири взагалі не визнають, підсуваючи читачеві тільки підфарбовану, злосливим гумором пропаганду, то .Тне Микита являється сьогодні одиноким трибуном і амбасадором правдивої, і ні від ніяких партійних босів, бісів і фонів залежної, української сатири. Впродовж минулих дев’яти ро ків мав Лис Микита своїх добрих Приятелів, але мав і ворогів. Поміщаючи і проти ночі не згадуючи, чи то крайову комуністичну, чи пашу доморослу прогресивну пресу, пробувало завалити наш журнал чимало таки наших добрих людей. Писали довжезні статті, що Лис Микита хоче підважити ...Об’єднані Народи, пробували звузити роліо журналу до галицького провінціональ-ного журиаликз , писали аноніми, погрожували створити (один Бог знає ким і чим) другий журнал; взагалі, сіллю в оці був їм Лис Микита і його сатира. Не-раз важко було зрозуміти чому? Але, по часі, дещо вияснювалось: одні, в патріотичному запалі самі себе підпаливши, згоріли, но-славно відкрили своє правдиве лице і наміри, а ще інші перейма-ки косачівських ідей чекають своєї черги, бо їхнє завдання і роли ще не закінчені. Були ще приятелі Іншого покрою. Це ті, що нищили журнал матеріально. Найперше деякі наші книгарні чи кольпортери. Правда, мусимо скинути капелюха перед багатьома нашими книгарнями, Що дуже точно І вчасно розраховувалися а нашою адміністрацією; мусимо бодай посміхнутись у сторону цих книгарів, які, поки г. розрахуватися, хоч трохи обертають в інтересі бідними лисячими грішми. Хай Бог їм того не пам’ятає І Але, чи повірите, бувають кольпортери, як ось один, ні» каїівськпй, який присвоїв собі наших попад чотириста долярів і хоч горохом об стіну патріотично мовчить! До нього 1 йому по-' дібішх ми ще повернемось другим разом. Покищо краще не псувати еобі сьогодні товілейпого настрою. Ми тільки п…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"