Перець
ГУМОР І САТИРА

Зиз 1928 №10 Сторінка 7

  / Перець / Зиз / Рік 1928 / № 10 / Сторінка № 7
Зиз 1928 №10 Сторінка 7. Лист до посла. За столом сідаю, за пюро хапаю, до Вас се кланяю, лист дрібний писа-ти зачекаю. Абисти довго прожили і всю біду вітрималиі І прошу вас, красно тай файно, абисте се не гнівали, жи до вас пишу і жи роблю вам тую дишпенсїю. Бо чувем, жисти ві-вансували і жи вас на віци презенти вібрали. Я се тим барзо втішив і моя Мокрина тимсе тиж врадувала, жисти дістали такий бефердирунок. А яси так меркую, жи вам се то слушне належит. То рахувати воно веьо не йде подлуг голови, а подлу щісте. Я то добре знаю, бом сам був при войцьку і як ме пірший раз бефердирували, то тиж в тіч було моє щісте і воле божа, жим зістав флейтром. А Шо се тичит наших послів, то ми се ними дуже антересуемо і вічи туемо в казетах, яке вони мают по-водзене, Якосьту я був у ВіЛьвові на вічу і чувем як там еден посол балакав. Казали жи то був сам Целевіч. І таки з писка було видно, жи то я-кась вособа, бо дуже балакав востро. Повідав'. . .. Я поляків ніц не боюсе! а до миністра то так балакаю як до вас! Я до нього сказав по латині', реакція робит акцію* а що ви по латині не розумієте, то я вам то повім по нашому: акція робит реакцію*... Правда, файно му повів. Най знає! Я тиж знаю шо то е тая акція. Ми її підписували два роки тому на Земельний Банк. Як раз підписав, то свете!... Востро берутьсе наші посли до тих міністрів, но не знати ци шо з того вийде. Бо казали, шо мают давати якісь позички і збіже на засів, а як мают давати, то най дают зараз. Інакше веьо се скапарит. Та я вже си то меркую, які то по-роводи з тими міністрами, коли наші аж бабу до войськовоі комісії післали. Бо з войцьком все біда. А баба то і в пеклі дасть си раду, ке тошо в войцьку Я тиж воцьковий і знаю. Бувало шо до чого як повіходет дівки коло касарні, то таки хлоп не вітримае: баз вікно віскочит, як спідницю вздрит... А типер к лінією се до вас красно тай файно і прошу вас, бисти там віходили для мене бодай з пів корце пшениці і жита на засів, бо веьо пропало. І ярина тиж хибла. А якби-сти могли сказати там, аби ми позичили зі 100 ринських на відробок, то би вам Панбі гріху відпустив, бо но наших касах чоловік находисв аж му ноги попу хну т і ніц з того. А з тим зістаньте здорові Тоє писав Юрко Бурко з Бідоволок. На іменини. Мій любенький, куплю тобі на іменини зеркало в срібній оправі, поставлю на своє бюрко а ти будеш міг деколи в нього поглянути. А що ти купиш мені? Тобі куплю срібну папірос-ницю, вложу до своєї блюзки а ти деколи будеш могла з неї закурити. В банку. Інтересантка: Пане возний! Чи пан директор приймають інтере-сантів! Возний: Пан директор приймають тільки від 10 до 11 а тепер ні. Інтер.: А ви, пане возний, не моглиби полагодити цієї справи? Возний: Чому ні, можу. Я приймаю інтересантів від 7…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"