Перець
ГУМОР І САТИРА

Лис Микита 1948 №19-20 Сторінка 3

  / Перець / Лис Микита / Рік 1948 / № 19-20 / Сторінка № 3
Лис Микита 1948 №19-20 Сторінка 3. Але ж то, прошу пані, наробили руху з тим новонародженим принцом, і по газетах, і по радіо щось три тижні бубнили, що княжна Єлисасета повила сина. Пригадую на Фірманській вулиці, під 9-кою то жінка одного кондуктора привела була на світ троячки, а ніхто такого валту не підіймав... Ба, не знати, моя пані кохана, як хлопчика охристили?.. Казала мені одна папі з Марийської Дружини, що король і королева просили за кума нашого Данила, і що з Фрайману з магазину Суспільної Опіки, післали йому навіть два метри полотна на крижму. Своїм порядком вже то й чую носом, що з тієї нагоди буде в таборі с іже здирство! А подивіться, прошу пані, на нашу голову від Об’єднання Українських Жінок, як то вона гот ить по таборі, як із перцем, вже і воліч-ку звідкись виканючила і нитки скуповує, а ну, побачите, чи вона знову не схоче посилати до Лондону презента! Напевно скаже нам гаптувати нічну сорочку, або щось з білизни для самої княжни, а малому тре’ буде зробити комплє-тик з білої волічки. О, без того не обійдеться! Прошу пані, а ви мені скажіть, звідки той бідний діпістий приходить ни і, в такий гіркий час, обдаровувати всіх і вся, на ліво і на право? І хто то в нас таку дурну моду вигадав?.. Я вже не кажу такій кпяжпій, ну, може їй і випадає п’слати маленький презент раз трапився в фамілії такий випадок, або такій пані Руз-велтисі, теж бим не жалувала якої-там скатертини, все ж то вона обгризається за нами, де може, але ви поміркуйте, скільки-то по всяких урядах і бюрах тих менших попихачів, а кожний іно очі витріщає, щоб йому щось встромити. Би собі порахуйте, моя пані кохана, скільки-то з одного нашого табору пішло в світ отих дарованих сорочок, блюзок, рушників, скатертей, касеток?.. І де не все поділося? І що ми з того маємо?.. Ще раніш, то хоть приділи були людські і бодай виплачувалась шкіра за виправу. Продав чоколяду, купив гиток, трохи псікрутив-поштудеругав і вийшов на своє. А нині, прошу пані, не обстанете, бо той при чл, що тепер дають, то хіба на сміх, ні на то дивитися, ні продати, ні самому з’їсти!.. Вже там хап мара чоколяду, але чому дурного джусу не дають? А чому від року ми ще ні раз не віфасували порошку на блощиці?.. Я вам кажу, прошу пані, що поки ми там переселимось за Велику Воду, то блощиці нас живцем задзьобають! Або з тим переселенням... Чиста комед’я, та й годі. їдемо, їдемо, і фурт па місці сидимо. Вже мені сам й хоч не жаль, не маю афі-давітів, ні термітів, ні жадного бі-са-чорта в тій Америці, от нещасна повоєнна вдовиця, як та похила вєр5а, що на неї і кози скачуть... А не ж є, прошу пані, такі, що мають там фамілію, і всі папери па руках, і перейшли через усі комісії, а каме йють по Функах, по рокові і більше!.. От Параска Медведючка... Вже такі фори мати, як та ксбіта, то, хіба, ніхто не мав на цілій еміграції: сама одна, в Амгриці рідні діти справедливі америкапи, о-дин сип при летунах, майор, а другий мас пральню; то цей, що військо :ий зразу хотів узяти стару до дому, як лише Гітлер дав дуба. Каже: пліз, сідайте, мамуню, на літак і на підвечірок вже будемо в Філядельфі!.. Але стгра перепудилася мотора, бо сильно загуркотів, та й мала страх, що літак може…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"