Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Перченя 1995 №03 Сторінка 2

/ Перченя / Рік 1995 / № 03 / Сторінка № 2
Перченя 1995 №03 Сторінка 2. У нас немає качок. Гаразд. Що ж у вас є? Гуси. Тоді це саме запитання з гусями. Але, відказує Пет-рик, гуси ніколи не пірнають під воду. Нам пишуть Петрику, у тебе мокрий чуб. Ти знову без дозволу купався? Я впав, мамо. Не мели дурниць одяг на тобі сухий. Я знав, мамо, ти розсердишся, якщо я його намочу. І перед тим, як падати, роздягся. Мама поралася на кухні, коли вбігає Петрик і каже: Я щойно побився об заклад із Миколою. Я поспорив на свій картуз, що ти даси мені дві цукерки. Ти вже сьогодні їв цукерки, каже мати. Але ж ти не хочеш, щоб я програв свого картуза? питає Петрик. Петрик каже матері: Я ненароком перекинув драбину. Негайно скажи про це татові. Тато вже знає. Коли драбина падала, він устиг зачепитися за люстру. Петрику, куди поділася канарка? Дивно, вона була у клітці, коли я чистив її пилососом. Вчителька запитує Петри-ка: Якщо ви маєте на ставку семеро качок, і троє пірнуть, скільки залишиться на поверхні? Скажи, чи міг би ти обійти пішки навколо Землі? Ні, відповідає Петрик. А чому? Учора я грав у футбол і вивихнув собі ногу. Вчитель. Петрику, ти стоїш обличчям на північ, ліворуч від тебе захід, а праворуч схід. Що в тебе ззаду? Петрик. Латка на штанях. Я вчора сказав мамі, що всі її одразу ж помітять. Петрику, ти хотів би потрапити до раю? Так, але мама сказала, щоб я після уроків одразу ж ішов додому. Зібрав А. КУЩ. Дорога редакція! Мені дуже подобається «Перченя», але я б хотів, щоб ви більше давали веселих карикатур і надрукували комікс про космічні пригоди. Сашко СИДОРЧУК. лг. Одеса. Останнім часом на сторінках «Перченяти» друкується мало казок, а я веселі казки люблю. Полтавська область. Оксана СИВОЛАП. Мені все подобається у вашій газеті. Тільки треба, щоб ви більше ігор друкували, головоломок, ребусів і загадок. Світлана ГАРЧЕНКО. м. Фастів. Розділ 8. ТАЄМНИЧА КАРТА Трійко розвідників нечутно скрадалися крізь ліс. Вони не могли заблукати, бо весь час орієнтувалися на вогник багаття. Нарешті дісталися до галявини, де палахкотіло багаття, і зачаїлися у кущах. Розбійники вже поснули. У бандюги з чорною пов'язкою на оці під головою покоїлася сумка, з якої визирала рурочка старовинного пергаменту. Певно, це був ватаг зграї, бо всі інші під головою ніяких сумок не мали. Мурко! прошепотів Тимко. Ну-мо, принеси мені оту пергаментну рурочку. Мурко нечутно зник у темряві. За хвилину біля багаття майнула невиразна тінь, і збиток пергаменту безслідно зник із шкіряної сумки ватага. Молодця! похвалив хлопець Мурка, коли той повернувся. Він…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"